Слово живе в реченні, цебто тільки в тіснім зв’язку з іншими словами воно має повне своє значення; тільки в живому сполученні з іншими елементами речення воно перестає бути вирваною з одної суспільної будівлі цеглиною й стає фрагментом виточеної й складної людської думки.

(М. Гладкий, 1927) Слово народжується, набуває певного змісту, форми і стилістичного забарвлення, потім не раз змінює їх, входить у літературну мову, виходить з літературного вжитку й поринає в небуття.

(М. Пилинський // Культура слова. — Вип. 13, 1977) Чимало порушень мовних норм виникає внаслідок неточного розуміння змісту слова, невміння вибрати із численних синонімів той, який виявляється єдиним у певній мовній ситуації.

(В. Русанівський // Рідне слово. — Вип. 7, 1973) .. нормою літературної мови вважається те, чим послуговується якнайбільше мовців, мова яких наймісткіше увібрала в себе лексичні багатства і структурні риси загальнонародної мови, що витримали випробування часом, і такі, які знайшли застосування у творах найвидатніших майстрів художнього слова.

(З. Франко // Культура слова. — Вип. 20, 1981)

АКТИВАЦІЯ — АКТИВІЗАЦІЯ — АКТИВНІСТЬ

Помилки у вживанні співзвучних слів спричинені тим, що мовці не знають значення цих лексем. Пропонуємо розглянути слова-пароніми: активація, активізація, активність з погляду їхньої семантики, сполучуваності та стилістичної маркованості.

Що спільного між цими словами? Яка сфера вживання в кожного з них? У «Словнику співзвучних слів української мови» (В. Іващенко, М. Тюменцев-Хвиля, Н. ХвиляТюменцева) їх зафіксовано як слова-пароніми. Слово активація має таке пояснення: ‘збудження чогось, посилення діяльності організму’; ‘перетворення речовини у стан, в якому вона швидше вступає в хімічну реакцію’; ‘спеціальне оброблення вугілля або інших пористих тіл для збільшення їхньої поглинальної здатності’. Для цього слова характерною є така сполучуваність: постійна, змінна, ферментативна активація; активація вугілля; енергія, механізм, процес, рівень активації.

Активізація визначається як ‘спонукання кого-, чого-небудь до діяльності, більш активних дій’; ‘більший вияв чогось’. Характерною сполучуваністю є політична, духовна, творча активізація; активізація діяльності кори головного мозку, організму, психічних процесів, громадського життя, навчального процесу, жанру, кольору, світла.

Слово активність вказує на ‘діяльну енергійну участь у чому-небудь’. Пор.: сонячна, хімічна, висока, недостатня, соціальна, громадська, політична, творча активність; активність народних мас, прихильників миру; розвиток, стимулятори активності.

Звертаємо увагу на те, що слова-пароніми активація, активізація та активність вказують на дію. Сфера вживання цих слів різна. Так, слово активність частотне в усіх трьох стилях літературної мови, тоді як активація має значно вужчу сферу поширення (переважно в науковому стилі). Іменник активізація стосується абстрактних понять і характеризує висловлювання в політичній, гуманітарній, художній сферах.

Похідні від слів активація, активізація та активність також утворюють паронімічний ряд, пор.: активаційний — активізований — активний. У названому словнику прикметник активаційний визначено як той, що ‘стосується активації’ (активаційний аналіз); активізований — як ‘такий, що його зробили діяльнішим, активнішим’ (активізований навчальний процес; активізована діяльність, увага, воля); активний — ‘енергійний, діяльний’ (активний відпочинок, учень; активна діяльність, боротьба, підтримка, підготовка; активне життя); ‘здатний вступати в реакцію, взаємодіяти з чим-небудь’ (активні молекули); ‘який показує дію, що переходить на об’єкт (про зворот, стан)’ (дієслово активного стану; активний словник); ‘стосовно до активу — частини господарського балансу’ (активний баланс).

До окресленого ряду паронімів (активаційний — активізований — активний) належать і дієприкметник активований — ‘той, якого піддали спеціальній обробці з метою збільшення його вбирної здатності (активності)’ (активоване вугілля).

Отже, кожне із співзвучних слів активація, активізація та активність та похідні від них мають чітко окреслену семантику, сполучуваність та стилістичну маркованість. Щоб не сплутувати їх у практиці слововживання, треба зважати на характерну сполучуваність слівпаронімів.

Наталія Мех