АВАНС — ЗАВДАТОК

Уже з першого погляду помітно, що слова ці різняться походженням. І справді, якщо завдаток — питомо українське, то аванс має кілька етапів переходу в нашу мову. Це переконливо ілюструє Словник іншомовних слів: «Аванс (франц. avance — виплата наперед < avancer — авансувати < нар.-лат. abantiare — просування вперед < лат. Abante — попереду).

Сьогодні кожен знає, що аванс — це ‘частина грошової суми, яка сплачується наперед у рахунок майбутніх платежів за матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги тощо’ (Словник термінів ринкової економіки). У такому значенні слово вживалося ще у XIX ст., про що красномовно свідчить українська класична література: «От мені дасте сто тисяч авансу, то я вам на весь завод постачу буряка» (І. Карпенко-Карий); 3 часом це іншомовне запозичення щораз більше адаптувалося в нашій мові, відбувалася активна розбудова його словотвірного гнізда. Тож нині вільно послуговуємося цілим рядом похідних, як-от: авансовий, авансований, авансування, авансувати, авансодавець, авансотримач тощо.

А що ж означає чи називає давнє українське слово завдаток? Порівняно з авансом воно має більш «прозоре» значення, а тому й віддавна вживалося частіше як у розмовній мові, так і мові фольклору та художньої літератури: «Ударили по руках, пан заплатив завдаток та й розійшлися» (з казки); «Після такого завдатку хлопці трохи присмирніли, відступилися від першого слова, прецінь ще косо поглядаючи один на другого» (І. Франко).

Спробу лексикографічного осмислення цього слова спостерігаємо уже в Словнику Б. Грінченка, де засвідчено його існування в українській мові у двох фонетичних варіантах: завдаток і задаток. Характерно, що вчений не подає жодного тлумачення, а лише підкріплює гасло ілюстраціями: «Добре слово стоїть за завдаток» (Номис); «Я трохи дам завдатку, а там зароблю в кого майструючи та й оплачусь» (Ганна Барвінок). Форму задаток вживала Леся Українка: «Гроші 25 рублів посилаю як задаток на друк моїх віршів» Натомість Словник української мови детально пояснює, що завдаток — це ‘наперед видана частина тієї грошової суми, яка має бути виплачена за що-небудь, щоб забезпечити виконання умови’, тобто значеннєво збігається із проілюстрованим вище авансом.

Однак такий помітний збіг значень зовсім не означає, що ці слова є взаємозамінними у будьяких текстах. Мовна практика свідчить, що їх стилістичне розрізнення все-таки існує: слово аванс термінологізувалося у фінансово-банківській діловій мові, тоді як завдаток має виразніший відтінок розмовності.

Надія Грицик