О. В. БОЛЮХ

Я НЕ СПЛЮ — МЕНІ НЕ СПИТЬСЯ

Людину, яка лягла спати, але не заснула, запитали: «Ти не спиш?» Як правильно їй відповісти: «Я не сплю» чи «Мені не спиться»? Адже обидва речення — і особове, і безособове — передають певний стан людини — «неспання». Вживання цих речень ситуативно зумовлене. Відповідь «Я не сплю» звична тоді, коли людина, лігши спати, не намагалась заснути, бо в думках поверталась до подій прожитого дня, щось згадувала, обмірковувала тощо. Коли ж, намагаючись тривалий час заснути, людина через різні причини (недугу, неспокій, страх та ін.) не спить, коли від неї, як писала Леся Українка, «сон милий втіка», вона, природно, відповість: «Мені не спиться».

Я бачу рідну домівку — Мені бачиться рідна домівка.

Літній чоловік розповідає, що він давно живе в місті, але досі пам’ятає місце, де народився й виріс. Потім із сумом мовить: «Я бачу рідну домівку». А чи правильно він сказав, адже мав на увазі, що рідна домівка йому ввижається, постає в уяві? Чи не точніше передати це значення реченням «Мені бачиться рідна домівка»? Обидва речення правильні.

Але в першому — мовець наголошує на своїй активності у відтворенні уявлюваної рідної домівки, тому що дієслово бачу виражає значення «уявляю собі, створюю в уяві». У другому — вказується на його пасивність; ці уявлення виникають мимоволі, незалежно від його бажання, оскільки дієслово бачиться означає «постає в уяві, ввижається».

Вони не говорили — їм не говорилось. Двоє молодих людей сиділи в парку на лаві й мовчали. Вони не говорили чи їм не говорилось? Розібратись у цьому нам допоможуть такі ситуації.

Ситуація перша. Двоє молодих людей довго гуляли в парку, жваво розмовляли, жартували. Потім сіли па лаву і на якийсь час замовкли. Кожен поринув у думках до своїх справ або просто відпочивав. У цій ситуації потрібно вживати речення Вони не говорили, тому що воно лише вказує на відсутність розмови, бесіди між молодими людьми.

Ситуація друга. Двоє молодих людей повільно й мовчки йшли алеєю парку. Їм нічого було сказати після взаємних докорів і образ. Потім вони сіли на лаву, байдуже поглядали на перехожих і далі мовчали. Душевний стан цих молодих людей, їх зіпсований настрій, а відтак і небажання розмовляти, спілкуватися передає речення їм не говорилось.