ВІТАЛІЙ СКЛЯРЕНКО

БОГ І БАГАТСТВО, АБО ЩАСТЯ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН

Слово бог в українській мові, як і в усіх інших слов’янських (рос, бр. бог, друс. богъ, п. bóg, ч. bůh, слц. boh, вл. bóh, нл. bog, болг, м. бог, серб. бог, хорв. bôg, слн. bóg, ст. сл. богъ), означає надприродну істоту, що створила світ і керує ним та вчинками людей. Переважна більшість дослідників пов’язує праслов’янське *bogъ з дінд. bhágas ‘наділяючий, податель, владика’, bhájati ‘наділяє, розподіляє’, ав. baγa ‘владика, бог’, baχšaiti ‘бере участь’, дперс.

baga = ‘владика, бог’. Ряд дослідників (Ф. Корш, Г. Гірт, Й. Міккола, Ф. Сольмсен) вважає слов’янське *bogъ прямим запозиченням з іранських мов. Остання думка зумовлена разючим збігом значення досліджуваного слова у слов’янських та іранських мовах.

Ми вважаємо, що досліджуване слово і праслов’яни, й іранці успадкували з пізньоіндоєвропейської мови, у якій іменник *bhagas (праслов’янське *bogъ) утворено від дієслівного кореня *bhag- ‘ділити, наділяти, давати’. Первісне значення іменника *bhagas було двояким: ‘частина, частка, доля (як результат поділу)’ і ‘той, хто ділить, наділяє, дає’, пор. ав. baγa ‘частка, доля’ і ‘владика, бог’, дінд. bhágas ‘благо, щастя’ і ‘наділяючий, податель, владика’. Обидва значення цього слова успадкувала праслов’янська мова. Друге значення спочатку стосувалося, очевидно, людини, яка щось ділила, розподіляла (їжу, землю тощо), згодом ця назва почала вживатися щодо Бога, який наділяв людей багатством, долею, і нарешті вона стала загальною назвою Бога.

Перше значення іменника *bogъ — ‘частина, частка, доля (як результат поділу)’ сучасні слов’янські мови не засвідчують, але воно відбите в цілому ряді праслов’янських похідних утворень від іменника *bogъ, зокрема в *bogatъ, *ubogъ, *sъbоžьjе. Суфіксальний прикметник *bogatъ буквально означає ‘який отримав (при розподілі) велику частку’. Щодо значення суфікса -at(ъ) пор., наприклад, *nosatъ ‘який має великого носа’. Ще на праслов’янському грунті прикметник *bogatъ набув значення ‘багатий’ (незалежно від походження багатства), пор. укр. багáтий ‘який має багатство, заможний’, рос. богáтый, бр.

богáты, друс. богатыи, п. bogaty, ч., слц. bohatý, вл. bohaty, нл. bogaty, болг. богáт, м.

богат, серб, бóгат, хорв. bógat, слн. bogat, ст. сл. богатъ ‘т. с’.

Префіксальний прикметник *ubogъ буквально означає ‘який не отримав (при розподілі) ніякої частки, лишився без долі, бездольний, обездолений’. У зв’язку з набуттям прикметником *bogatъ значення ‘багатий’ прикметник *ubogъ, перебуваючи в семантичній опозиції до *bogatъ, набув у праслов’янській мові значення ‘небагатий, дуже бідний, бідний’, пор. укр. убóгий ‘бідний’, рос. убóгий ‘дуже бідний’, бр.убózі ‘бідний’, друс. убогыи, п. ubogi, ч. ubohý, слц. úbohý, вл. wbohi, нл. wbogi, ст. hubogi, болг. убóг, м. убог, серб, ýбог, хорв.

úbog, слн. ubóg ‘т. с.’, ст. сл. оубогъ ‘дуже бідний’. Отже, значення ‘не-’ префікса и- в *ubogъ ми вважаємо вторинним. Первісно префікс и- в іменах указував на повну відсутність того, що називає коренева частина слова, і найточніше його можна передати префіксом без-.

Іменник *sъbоžьjе утворено за допомогою суфікса —ьj(е) від прикметника *sъbogъ, що складається з sъ- ‘гарний, хороший’ (пор. дінд. su- ‘т. с.’) і *bogъ ‘частина, частка, доля’.

Прикметник *sъbogъ буквально означає ‘який отримав (при розподілі) хорошу частку, який має гарну долю’, а іменник *sъbоžьjе — ‘хороша частка, гарна доля (як результат розподілу)’. Хорошою часткою (при розподілі) могли бути худоба, майно, зерно, атому в різних праслов’янських Діалектах слово *sъbоžьjе зазнало різної конкретизації в залежності від того, що саме вважалося хорошою часткою (при розподілі), пор. укр. збíжжя ‘хліб (у зерні або на корені); майно’, рос. діал. збóжье хліб (у зерні); добро, багатство’, бр. збóжжа ‘хліб (у зерні або на корені)’, п. zboże ‘т. с.’, ч. zboži ‘товар; майно’, діал. ‘хліб (у зерні або на корені)’, слц. zbožie ‘хліб (у зерні)’, вл. zbože ‘щастя; здоров’я; благополуччя’, нл. zbóžo ‘худоба; майно в худобі; майно’.

Як бачимо, у більшості праслов’янських діалектів за словом *sъbоžьjе закріпилося значення ‘хліб (у зерні або на корені)’, а це зайвий раз свідчить, що слов’яни були насамперед землеробами. За цією логікою виходить, що скотарству віддавали перевагу лише предки нижніх лужичан.

Якщо слова *bogatъ і *ubogъ виникли на праслов’янському грунті, то *sъbogъ ‘який отримав (при розподілі) хорошу частку, який має гарну долю’ є пізньоіндоєвропейським словом, і розвинулося воно з індоєвропейського *subhagas ‘т. с.’, пор. дінд. *subhágas ‘щасливий’ (букв, ‘який має гарну долю’), ав. hubaz — ‘т. с.’.

За словотвірною моделлю і за первісним значенням псл. *sъbоžьjе повністю збігається з псл. *sъčęstьje ‘щастя’, букв, ‘хороша частка, гарна доля (як результат розподілу)’, утвореного за допомогою суфікса -ьj(e) від прикметника *sъčęstь ‘щасливий’, букв, ‘який отримав (при розподілі) хорошу частку, який має гарну долю’, що складається з sъ- ‘гарний, хороший’ і *čęstь ‘частина, частка, доля’.

Слід зазначити, що виведення слів *bogatъ, *ubogъ, *sъbоžьjе від іменника *bogъ є загальноприйнятим, однак дослідники дещо інакше, ніж викладено вище, пояснюють семантику названих слів, що зумовлено помилковою, на наш погляд, реконструкцією первісного значення іменника *bogъ —- ‘багатство’.

Слова *bhagas і *subhagas не були загальноіндоєвропейськими. Вони виникли в пізній період існування індоєвропейської мови на досить обмеженому ареалі. Наявність цих слів у протослов’янських і протоіндоіранських говорах індоєвропейської мови свідчить, на наш погляд, про тогочасне сусідство носіїв названих говорів.