БАКАЛАВР І МАГІСТР

Раніше ті, хто одержував вищу освіту, іменувалися спеціалістами. А тепер в Україні запроваджено ще два звання випускників — бакалавр і магістр.

Слово бакалавр увійшло в ужиток у середньовічній Європі на позначення студента, що успішно завершив навчання. Слово це — з лат. baccalaureus. Воно одержало таку свою форму на фоні словосполучення bасса laureatus — ‘увінчаний фоном лавра’, де bасса — ‘гроно’, a laureatus (звідси — лауреат) — від lаиrеа ‘лаврове дерево’ і ‘лавровий вінок’. Так це слово здавна й розуміється в навчальних закладах. Але насправді воно є результатом пізнішої перебудови, народноетимологічного переосмислення давнішого лат. haccalarius ‘фермер, землероб-орендар’.

Це останнє слово надійної етимології не має. Наприклад, академік О. С. Мельничук уважав його кельтським. Однак імовірніше воно має латинські джерела. Перший його компонент — уже згадане bасса, що означало не лише ‘фоно’ (початкове — фоно винофаду, тому від цього слова походить і ім’я веселого бога Бахуса, Вакха), але й ‘галузка’ тощо. А другим, можливо, є лексема alarms, частіше в множині alarii ‘допоміжні війська, флангові загони’ (від аlа’’крило’ і ‘фланг, крило війська’). Не випадково слово baccalarius означало колись ‘молодий рицар’ (М. М Шанський): молодого, недосвідченого в бою ставили до флангової галузки війська.

Отже, маємо, при такому розумінні слова бакалавр, історичний шлях від військовика до землероба (відвоювався і взявся за плуг) і далі — студента (попрацював і пішов учитися), що здобув вищу освіту і був за це увінчаний лавром.

Засвідчена в словнику Б. Д. Грінченка народна форма бакаляр, як і білоруська бакаляр, узята безпосередньо з польської Bakalarz, очевидно продовженням давнішої латинської форми цього слова, ще не перебудованої під впливом лавра. Український варіант бакаляр є найдавнішою формою слова бакалавр і фіксується з XVI ст., пор. у тексті 1579 p.: «Маєть єє милость — бакаляра статечного, которьій бы ихъ науки латинского писма добре учити могь».У XIX ст. слово бакаляр уживалось в Україні із значенням ‘школяр’, ‘учитель’, ‘дячок’. Слово магістр виникло теж у латинській мові, причому не в середньовічній латині за межами Риму, а таки в Древньому Римі, де magister означало як високого начальника (найчастіше — військового), так і вчителя. Утворене воно від лат. magnus ‘великий’. Це давнє індоєвропейське слово збереглось у багатьох мовах, наприклад, у першій частині індійського титулу магараджа.

Слово магістр проникло з Риму до Візантії, де набуло широкого вжитку і звідти, отже — з грецької мови було запозичене давньоруською мовою, причому — в обох значеннях, пор.

«боляры и магистры» в тексті 1674 р. Сліди грецької мови в слові залишились у вигляді усунення голосного є поміж т тар.

Іншим шляхом, через німецьку мову, це слово було засвоєне як назва фахівця високої кваліфікації: майстер. Тут є вже не випадало, зате випав ще в давній німецькій мові приголосний г. У латинізованій книжній німецькій мові слово це збереглося без фонетичних та семантичних змін і вживалося як титул голови духовно-рицарського ордену. Ця форма теж була запозичена східними слов’янами: «оть князя магистра посоль бысть къ великому князю, й оть всей земли Ливоннскые», 1495р.

Як бачимо, обидва звання — бакалавр і магістр —- мають шляхетне походження і давню, ще середньовічну традицію вжитку у вищій школі. Тому можна сказати, що звання ці, власне, не запроваджено, а відновлено, відроджено в незалежній Україні. Хай вони збережуть свою шляхетність.

Карпенко Юрій

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike