Л. Г. САВЧЕНКО

«ТА ВІД БІЛОЇ ХАТИ АЖ ДО БІЛОГО ДОМУ…»

У поетичній мові розвиток слова відбувається більш динамічно, ніж у загальновживаній літературній. Традиційні поетизми набувають у сучасній поезії нових образних значень, безпосередньо пов’язаних із вихідними значеннями або направлених на інше семантичне поле, а часто і в іншу тематичну групу. Прикладом може бути зміна значення прикметникового епітета білий у поетичній мові Б. Олійника. Так, у циклі «Та від Білої хати…» подана багатопланова художня паралель з антитезним протиставленням капіталістичного світу соціалістичній Вітчизні, рідному краєві. Таке протиставлення підтримується цілим комплексом мотивів, зокрема контрастною лексикою усього циклу та асоціативними зв’язками.

Звернімо увагу на художньо зумовлені зміщення у значеннях лексем хата і дім. Словник за редакцією Б. Грінченка характеризує ці слова як синоніми. «Словник української мови» в 11-ти томах (далі — СУМ) пояснює їх через слово будинок, зауважуючи, що хата — одноповерховий дім (будинок), сільське житло. У поезії Б. Олійника акцентується увага на протилежних значеннях цих у принципі синонімічних слів. Маючи на увазі, що Білий дім — термінологічне словосполучення, автор поряд ставить вільне словосполучення Біла хата.

Написання прикметника з великої букви підкреслює переосмислення словосполучення як символу нашої Батьківщини, України у протиставленні Білому дому — символові імперіалістичної Америки. Вислів «Та від Білої хати аж до Білого дому» означає не тільки віддаль, що розділяє наші країни, але й розбіжність у суспільних поглядах (на всьому шляху «субмарини й ракети, океани, туман та печаль…»). Стилістичне увиразнення наведеного рядка досягається, зокрема, завдяки службовим словам та і аж, які вносять у вірш народнопісенну тональність.

Глибокий соціальний зміст виявляється в антонімічності висловів Білий дім — Біла хата: Вища Білого дому моя Білая хата, Бо за правду стоїть.

Бо на правді одвіку стоїть.

Моральна чистота, ідейна висота Білої хати, маленького рідного будиночка, незрівнянно вища за громаддя Білого дому. За поетичною семантикою згадані словосполучення належать до різних тематичних груп. Вони перегукуються з протиставленнями наш і чужий, а також світлий — темний. Словосполучення Білий дім, виходить, повністю втрачає зв’язок із первинним, власне кольоровим означенням (пор.: біла квітка, біла стіна, біла хата).

Семантичні зміщення (аж до антонімізації) спостерігаємо в іншому прикладі з поетичної мови Б. Олійника: — Добре, хлопці. Але спершу, милі, Од осоту грядку прополіть, Бо негоже отакими…

білими Пальцями чіпати чорний хліб (Батьки й сини).

Лексеми білий — чорний у даному контексті антонімічні, але ця антонімія ґрунтується на переосмисленні самих словосполучень. Білі пальці (пор.: білі руки) означає «не обтяжені фізичною працею, зніжені» (пор.: білоручка — нероба). У це слово вкладено тут негативний зміст, показано зневажливе ставлення до нероб. Слово чорний (СУМ подає сполучення чорний хліб у значенні «житній») має у даному контексті ще й додаткові відтінки: здобутий чесним, нелегким трудом («Закрутилася мати. На лобі — сажа, І у сизому попелі руки по лікті», «Батько ниньки вернувся з роботи… Закотив рукави по запилені лікті»). Весь вірш є гімном праці, людині-трудівникові, хлібові, вирощеному роботящими руками.

Отже, семантичний комплекс, у який входить слово чорний, має виразно позитивне забарвлення, а білий — негативне. Тому прикметник білий потрапить до семантичного поля з прикметником темний, а чорний — до поля із значенням світлий. Очевидно, таке переосмислення часто вживаних слів спричиняється до розвитку нових антонімічних відношень між ними.

Процес «поетизації» лексики викликає прирощення смислу в значеннях загальновживаних слів.