Н. М. СОЛОГУБ

ЧОМУ БОРИСПІЛЬ, ТЕРНОПІЛЬ, АЛЕ НІКОПОЛЬ, СЕВАСТОПОЛЬ

Ці та подібні назви міст різні за походженням, бо й самі міста виникали у різний час, а тому й принципи їх найменування з часом змінювались. Характерно, що в російській мові усі назви таких міст мають другий компонент -поль (Борисполь, Никополь, Симферополь, Ставрополь), а українська мова розрізняє два компоненти — -піль (Бориспіль, Тернопіль, Ямпіль) і -поль (Севастополь, Тирасполь, Овідіополь, Неаполь та ін.). І це — не випадково.

Назви міст із компонентом -піль — місцевого, слов’янського походження; у них друга частина походить від слова поле, де в закритому складі голосний о за законами української мови перейшов в і: Бориспіль — «Борисове поле», Тернопіль — очевидно, «поле, поросле терном», Ямпіль, найвірогідніше, «поле з ямами» і т. п. Проте, в назвах інших міст українська мова зберігає компонент -поль, а не -піль, Це пояснюється тим, що в таких випадках -поль походить не від поле, а від грецького слова polls «місто», і через це в українській мові не змінилося. Тому не можна сказати Сімферопіль, Ставропіль, Тираспіль, а тільки Сімферополь, Ставрополь, Тирасполь, Овідіополь, Мелітополь і т. д.

Складні назви міст з другою частиною -поль існували ще в античні часи: Неаполь в Італії, а в Криму в районі сучасного Сімферополя з III ст. до н. е. до III ст. н. е. існувало місто Неаполь Скіфський. Проте більшість населених пунктів на півдні України, в Молдавії та на Північному Кавказі було засновано в останній чверті XVIII ст. (з 1777 до 1792 р.) як військові укріплення на нових територіях, приєднаних до Росії у ході переможних російськотурецьких війн. Зокрема, Ставрополь і Нікополь були засновані в 1777 p., Севастополь — у 1783 p., Сімферополь — у наступному 1784 p., Тирасполь — у 1792 р. і т. д. Оскільки в Росії у той час була мода на все іноземне, новим містам і військовим укріпленням давали назви з грецьких компонентів, одним з яких і був -поль.