В. З. ПРИСЯЖНЮК

БУДИНОК, ДІМ, ХАТА

 

Слова будинок, дім, хата об’єднує спільне значення «будівельна споруда». Кожне з них, однак, має свою історію і виконує в мові різні функції.

Слово будинок споріднене з кількома спільнокореневими лексемами, одна з яких, буда, активно вживається принаймні протягом тисячоліття. Значення слова буда в давньоруській мові «намет плетений», на думку І. І. Срезневського, тотожне сучасному. Але згодом це значення зазнало змін. У XVI ст. на Україні у зв’язку з активним розвитком ремесла і торгівлі поширюється виробництво поташу — сировини для скла, мила тощо. Споруда, де вироблялася калієва сіль (поташ), спершу не мала якихось конструктивних особливостей і за своїм виглядом цілком відповідала назві буда. Виникло чимало відповідних підприємств, що привело до топонімізації слова — з’явилася велика кількість назв сіл (Буда, Буди, Будище, Будки). Дія аналогії дозволила застосувати лексему буда і для позначення кінних екіпажів, пізніше автомобілів (машина з будою). Будою здавна називають також конуру собаки, пор.

фразеологізм «собаці на буду не потрібен» (про поганий матеріал, переносно про брак здоров’я у людини).

Але вже в давньоруській мові на позначення житла людини, надвірної споруди і взагалі будівлі в широкому розумінні почало вживатися і похідне слово будинок: «И скупившися въ єдно [огонь] пошолъ по въсей шопh и по другому будинку» (документ XVII ст.). У минулому столітті так почали позначати великі споруди: Чіпка.. заложив над самим шляхом не хату, а цілий.. будинок (Панас Мирний). Цей семантичний відтінок і загальне значення «будівля» спричинилися до того, що в наш час в українській мові слово будинок вживається у відповідних словосполученнях, які означають культурно-освітні, побутові, наукові та інші державні заклади: дитячий будинок, Будинок культури, Будинок-музей, Будинок відпочинку, пологовий будинок, Будинок кіно, Будинок офіцерів, Будинок учителя та ін.

Слово дім в українській мові належить до основного словникового фонду, проте в сучасній мові воно дещо звузило свою семантику. У давньоруській слово домъ означало споруду, житло, майно, господарство, рід та ін. Протягом століть, зокрема, зберігалося значення «двір, господарство»: Продал дом свой власный з будынком (Актова книга XVI ст.). Звук о донедавна залишався у діалектній вимові, що знайшло відображення у творах художньої літератури: Дом був добрий, добре вшитий (І. Нечуй-Левицький).

Значення «житлова споруда» у слові дім (пор. «будинок») поступово змінилося на значення «рідна домівка», «батьківський дім», «сімейний притулок».

Однозначності в семантиці не має і слово хата, хоч за межі поняття «житло» воно здебільшого не виходить. Часто поряд з цим словом вживається прикладка або означення, що разом становлять лексикалізоване словосполучення: На яру й попід горбами стояли маленькі хати-мазанки з невеличкими вікнами (І. Нечуй-Левицький); То була страшна курна хата. Дим ішов просто на хату і виходив у дірку, прорубану в стелі (І. Нечуй-Левицький); Тихо забриніли маленькі шибки в низенькій хаті-землянці, що притулилась самотньо до панського двору (С. Васильченко).

Відомі також назви хата-ліплянка, хата-топтанка, які показують спосіб побудови хати.

У початковій стадії свого розвитку житло людини було однокамерним. З появою допоміжних приміщень житлова кімната залишає за собою назву всієї споруди — хата. Це явище стало закономірним навіть при наявності кількох рівноцінних і навіть різних за розміром та призначенням помешкань: Проскочила у сіни, у пітьмі напомацки знайшла на дверях дерев’яний засув, відсунувши його, повернулася до хати (Д. Бедзик); Дзвінка утекла до чорної хати, а Псович залишився у білій сам (В. Гжицький). Інколи меншу кімнату називали хатиною: — Та хто се плаче там, в другій хатині? (Леся Українка). Останнім часом можна зустріти позначення словом хата міської квартири, але з іронічним відтінком.

Існують спільнокореневі утворення, які так чи інакше стосуються житла, названого хатою: це прихаток «прибудова», хатній «належний житлу», хатнисько «залишки на місці хати», а також експресивні хатка, хатонька, хаточка, хатчина.

Ось якого перерозподілу значень зазнали в сучасній мові прадавні слова будинок, дім, хата, від бивши в своїй семантиці соціальні, історико-етнографічні, побутові та культурні
явища.