МАРІЯ ШЕКЕРА

ЦИМБАЛИ, ЦИМБАЛОНЬКИ

Українські народні танці — метелиця, гопак, козачок — виконуються у супроводі славнозвісної троїстої музики: бубна, скрипки і цимбалів. Зосередимо увагу на останьому. Потрапивши на Україну зі Сходу, цимбали так прижилися тут, що стали національним інструментом.
Від слова цимбали утворюються похідні назви, як загальні цимбалоньки, цимбаля, цимбаліст, цимбалистий, цимбалодзвонний, так і слова-антропоніми типу Цимбаленко, Цимбалюк, Цимбаліст, Цимбал.
Поступово лексема обростає термінологічними означеннями. Вони вказують на властивість інструмента видавати різноманітні звуки: цимбали-альт, цимбали-прима, цимбали-тенор, цимбали-бас, срібні цимбали ( струни цих цимбалів видають звук, подібний до звуку срібла, звідси й назва). Означення окреслюють зовнішні ознаки інструмента: великі цимбали, малі цимбалоньки, широкі цимбали, називають місце їх поширенння: гуцульські цимбали.
Цимбали здавна оспівані в народних піснях:
На дорозі калюжа,
Я робити не дужа,
Коби скрипки, цимбали,
То би ножки скакали.
( Народна пісня)
Час додому, час,
А за мною молодою
Сім кіп хлопців чередою,
Цимбалоньки тнуть,
Цимбалоньки тнуть.
( Народна пісня)
Цілий тиждень хорувала, бо робота була,
А в неділю подужала, бо цимбали вчула.
( Коломийка)
Назва цього інструмента трапляється у прислів’ях: Голос як у цимбал, а сам як шакал (Укр. нар. присл.); На словах — як на цимбалах, а на ділі — як на балалайці ( Укр.нар.присл.).
Оспівування цього інструмента, його чарівного звуку майстрами слова здебільшого базується на метафоричному принципі. Досить часто метафоризується дієслово, що окреслює звучання цимбалів, пор.: «Цимбали різнули мені в вуха і затихли» (І.Нечуй- Левицький); «Дзвінко озивалися цимбали» (В.Мисик); «Б’ють цимбали, виспівують скрипки» (О.Донченко); «В шинку нарізують тобі цимбали, кобзи, сопілки» (П.Гулак- Артемовський); «..звуки гуслів і цимбали в твою дзвінку мелодію вплелись» (С.Крижанівський).
Поняття гри на цимбалах лягло в основу авторських порівнянь: «В Балабухи заграло нутро, неначе в йому заграли цимбали» ( І.Нечуй-Левицький); «Шинкарка язиком, як на цимбалах грає» ( Л.Глібов).
Отже, вживання слова цимбали і в мові термінологічній, і в мові художній найчастіше пов’язане із асоціаціями звуку від цього інструмента — ніжного, яскравого, дзвінкого з металевим відтінком, що довго не стихає.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space