І. Р. ВИХОВАНЕЦЬ

ЧЕКАТИ ЧОГО? ЩО? ЧИ ЧЕКАТИ НА ЩО?

У сучасній українській літературній мові дієслово чекати керує родовим відмінком, знахідним відмінком із прийменником на і знахідним відмінком без прийменника. Наприклад: «Колись і він чекав своєї неземної любові» (Стельмах); «чекала на ту хвилину» (Тютюнник); «Раїса сіла на лавці і чекала сторожиху» (Коцюбинський). Вживання трьох паралельних форм керування не пов’язане з різницею у значенні дієслова. Спостереження показують, що на вибір відмінків — родового, знахідного з прийменником на чи знахідного без прийменника — впливає лексичне значення залежних іменників.
Родовий відмінок без прийменника подибуємо переважно тоді, коли залежний іменник означає абстрактні поняття: «Гарно було Семенові, та він чекав ще кращого» (Коцюбинський); «Тепер мені треба було чекати чогось дуже неприємного» (Смілянський); «Все чекало грози» (Донченко); «чекають від тебе перемог» (Довженко); «Болючим і презирливим поглядом зміряв баришника, який чекав свого прибутку» (Стельмах); «Мовчки і похмуро чекає кари» (Гончар); «Жахливо було чекати вибухів» (Гончар); «Чекав смерті» (Тютюнник).
Прийменниково іменникове сполучення «на+ знахідний відмінок» охоплює ширші шари залежних іменників у порівнянні з родовим відмінком. Воно може вільно сполучатися з іменниками абстрактного значення. Наприклад: «Він чекав на відповідь» (Хоткевич); «Амфітеатр поважно сидить, чекаючи на початок» (Яновський); «Гукали в пітьму, чекаючи на повернення рідних» (Довженко). Значно частіше знахідний відмінок із прийменником на виступає тоді, коли залежний іменник означає назви істот або конкретних предметів: «У залі на Коцюбинського чекали дві дорослі панночки» (Смілянський); «Щоб не гаяти часу, чекаючи на Мічуріна, він пояснює народу досягнення науки» (Довженко); «Днями вони чекали на останню дитину» (Довженко); «…жадібно чекає на краплю дощу» (Хоткевич).
Знахідний відмінок поширюється здебільшого на назви людей: «Паню Олену, очевидно, чекаємо і я і жінка» (Коцюбинський); «Вдома Тамару чекала несподіванка» (Хижняк); «А справжня неприємність чекала Ніну пізніше» (Донченко); «Його і всю його родину тавро ганьби чека жахне» (Сосюра); «Уже всі зібралися і чекали старого Ионьку» (Тютюнник).
Отже, в сучасній українській літературній мові родовий відмінок сполучається з іменниками абстрактного значення, знахідний відмінок із прийменником на не має обмежень щодо лексичного значення залежних іменників ( може керувати іменниками як з абстрактним, так і з конкретним значенням), знахідний відмінок без прийменника охоплює переважно назви людей.
На нашу думку, найбільш живуча конструкція — «на + знахідний відмінок», як форма, що сполучається з іменниками будь-якого лексичного — абстрактного і конкретного — значення. Вживання родового відмінка переважно з абстрактними іменниками підтримується його специфічним значенням — виражати неозначену кількість, неконкретність предмета, взагалі невизначеність. Дієслово чекати, сполучаючись із префіксами, не завжди зберігає три паралельні форми керування. Лише префіксовані дієслова зачекати і почекати, як і безпрефіксне чекати, керують відмінками — родовим, знахідним із прийменником на і знахідним без прийменника. Наприклад: «Тут зачекаю вечора» (Ле); «Ти радиш почекати твого далекого плавання» (Головко); «Врангель вирішив нібито зачекати прибуття танків» (Гончар); «Чи тільки ти зачекаєш на мене?» (Леся Українка); «Зачекаю на відповідь Вашу» (Коцюбинський); «Зайшла вона в обком, попросивши батька зачекати на неї тут» (Гончар); «Почекав на них» (Коцюбинський); «Почекаю Меланку» (Кочура). Дієслово ж перечекати вимагає лише знахідного відмінка: «Віктор перечекав потік автомобілів» (Добровольський); «Так можна перечекати найкращі свої роки» (Вільде); «Перечекала сторожкий патруль» (Леся Українка); «Перечекав гудок» (Головко); «З відкритого моря заходили перечекати негоду запорожці» (Гончар).
У сучасній українській літературній мові паралельно до дієслова чекати існує синонім ждати, для якого характерне керування родовим відмінком. Пор.: «Печальний шлють очі погляд у сірі безодні, кличуть пристрасно, ждуть сонця, привіту, далекої ласки — і нема їх» (Хоткевич); «Тільки ждала нагоди» (Головко). Але під впливом синонімічного чекати дієслово ждати може інколи керувати знахідним відмінком із прийменником на і знахідним відмінком без прийменника. Наприклад: «Ждуть на вас холодні жерла поставлених, де слід, гармат» (Сосюра); «У Підпари Гафійку ждала цілоденна робота» (Коцюбинський). Як бачимо, тотожне значення дієслів ждати і чекати, що походять з різних діалектів ( перше — із східноукраїнських, друге — із західноукраїнських), викликає вирівнювання форм залежних від дієслів іменників. Існування трьох паралельних відмінків при дієслові ждати відображає певну неусталеність дієслівного керування. Проте родовий відмінок зберігає свої міцні позиції у випадках, коли залежні іменники означають абстрактні поняття: «Бжозовський знов мусив ждати кінця того суду» (Нечуй-Левицький); «Сидітимуть на своєму залізному острові, ждучи нічного удару» (Гончар); «Товариші ждуть команди» (Гончар); «З отупінням ждав найгіршого» (Стельмах); «Ждав якогось свята душі» (Стельмах); «Ждав приходу секретаря» (Тютюнник). Іменники, що означають назви людей, зрідка стоять у знахідному відмінку: «Довго ж це біля віконця ждать дівчину- рибку!» (Гулак-Артемовський); «Ждемо батюшку» (Квітка-Основ’яненко); «Антін ждав Марту до себе» (Коцюбинський); «І жде до себе і не жде Ізольду Білоруку» (Леся Українка); «Сестрицю свою вони ждуть» (Леся Українка); «Стою і жду свою дівчину (Сосюра); «Ярина — та сама дівчина, яку я ждав усе життя» (Збанацький). Знахідний відмінок із прийменником на іноді охоплює іменники — назви осіб і дуже рідко назви інших предметів. Пор., наприклад: «Ждав на Параску» (Франко); «вони усе на когось ждуть» (Сосюра); «Земля жде на обложну мокву, на сірі пронизуючі вітри, на безпроглядні ночі» (Гуцало).
Дієслова, утворені від ждати шляхом префіксації, вимагають після себе іменника здебільшого в родовому або знахідному відмінку. Так, дієслово доконаного виду виждати керує знахідним відмінком: «Вижде нещасливий у тебе час» (Шевченко); «Виждала сестра свій час» (Волошин); «Чабан глянув на дочку суворо, виждав тишу» (Гончар). Дієслово ж недоконаного виду вижидати сполучається з родовим відмінком іменника ( особливо у випадках, коли залежні слова означають абстрактні поняття): «Я стояла перед ним, вижидаючи дальньої своєї долі» (Кобилянська); «Мовби вижидав якогось важкого удару» (Франко); «Вижидає крові-їжі» (Малишко). Переждати, пережидати вимагають знахідного відмінка без прийменника: «Сидять — пережидають дощ» (П. Мирний); «Переждала перший напад» (Леся Українка); «Можна переждати грозу» (Донченко); «Слухати дівчину чи переживати гнітючі паузи» (Журахович). При дієсловах підождати, піджидати можуть виступати родовий і знахідний відмінки: «піджидає свекрухи» (Марко Вовчок); «От тільки треба слушного часу підождати» (П. Мирний); «Вона піджидала Христі» (П. Мирний); «А сам Настусю піджидав» (Шевченко); «Чорномазов поглядає на веранду, піджидаючи Віру» (Руденко).
Паралельне вживання родового відмінка, знахідного відмінка з прийменником на і знахідного відмінка без прийменника спостерігаємо і при дієслові очікувати та інших, що входять до синонімічного ряду чекати, ждати. Пор.: «Мимо нього ходили студенти, очікую чи появи списків на дошці об’яв» (Тютюнник); «Командири стояли мовчки, очікуючи розв’язки» (Довженко); «Ніби очікували нової розваги» (Тулуб); «Він сідає з Климом за стіл, очікує сніданку» (Стельмах); «Роту очікував збіднілий у відступах ротний транспорт» (Ле); «Я залишилася в саду, очікуючи маму» (Чабанівський); «Віктор нетерпляче очікував на Тамару» (Добровольський); «Наче очікувала ще на когось» (І. Вільде); «Давно очікували на цю зустріч» (Гримайло). Дієслово очікувати виявляє ту саму тенденцію, що і його синонім: у родовому відмінку виступають іменники з абстрактним значенням, у знахідному з прийменником на — назви істот, зрідка абстрактні назви, у знахідному відмінку — назви людей. Отже, в сучасній українській літературній мові при дієсловах ждати, чекати і под. поступово виробляються спільні форми залежних слів. Найбільший вплив на вироблення спільних форм має дієслово чекати як основне слово цього синонімічного ряду. Поки що можна говорити про розподіл іменникової лексики між формами родового відмінка, знахідного відмінка з прийменником на і знахідного відмінка без прийменника. Можливо, в майбутньому усталиться, закріпиться як основна форма знахідного відмінка з прийменником на. На сучасній стадії розвитку можна говорити про незакінчений процес уніфікації синтаксичних форм, якими керують названі дієслова-синоніми.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space