А. Л. ПОРОЖНЮК

ЧЕРВОНА БАРВА В МОВІ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ

Людське око здатне розрізняти дуже багато кольорів. Лише в ахроматичній гамі може бути сприйнято близько трьохсот їх відтінків. Багатство барв навколишнього світу своєрідно відображається і в мові. Звичайно, не у всіх мовах існує однакова кількість назв на позначення кольору. Більше того, навіть деякі основні кольори спектра не завжди мають окремі назви. Так, синій і голубий у багатьох європейських мовах позначаються тим самим словом. А червоний, оранжевий та жовтий у мовах африканських народів здебільшого мають одну лише назву. Але число таких назв аж ніяк не свідчить про ступінь зорового сприйняття кольору. Кожна мова має свій спосіб « членування» спектра. Тобто колір пов’язаний з історією народу, його культурою, побутом, традиціями тощо.
Для українського народу, як і для російського та білоруського, здавна були й залишились улюбленими кольори червоної гами. Наприклад, у « Словнику української мови» в 11- ти томах серед значної кількості прикметників кольору чверть становлять саме назви червоного тону. За кожною з них — символіка кольору, асоціативні зв’язки слова-назви і т. ін. Чи не найкраще відчуття червоного кольору виявляється в мові художнього твору.
Щедро насичена червоними барвами мова творів Олеся Гончара. Поряд із білим та чорним вони переважають у творах письменника. Так, на позначення власне червоного кольору О. Гончар уживає синоніми: червоний, яскраво-червоний, вогнисто-червоний, червоногарячий, палаючий, червонопалаючий, розпалахкотілий, рубіновий, рубіново- червоний, червоно-смаглявий. Прикметник червоний має найзагальніше, спільне для цієї групи слів значення. Воно виявляється, зокрема, в описі польових маків: «…долина палала на сонці червоними маками» (Г. 1. — С. 446)1.
Синонім яскраво-червоний позначає також червону барву, але таку, від якої « аж очі ріже»: «Аж очі ріже цебро своєю яскраво-червоною оболонкою…» (Т. 5. — С. 62).
Образ вогнисто-червоних блискавиць на позначення вогняних спалахів переможних пострілів з’являється як асоціація назви кольору з вогнем. У тексті йдеться про вогонь артпідготовки, тому не важко уявити спалахи, «пломінь», «вогнисті смуги», «блискавиці», «траси» вогню: «Нікому не зупинити блискавиць, нічим не відвернути оті високі, летючі, вогнисто-червоні траси « катюш»!» (Т. 1. — С 85). Цікаво, що послідовно один за одним ужито в тексті синонімічні назви: вогнистий, вогнисто-червоний, червоний. Ці синоніми червоного кольору, які звичайно символізують атрибути соціалістичної революції, є символічними у « Прапороносцях» Олеся Гончара. Вогнисто-червоні траси « катюш» автор метафорично іменує « червоними буревісниками». І тим самим уже початок твору ніби віщує тріумф походу « армії-визволительки».
У словниках української мови не знайдемо прикметника червоногарячий — автор утворив його за аналогією до назви жовтогарячий. В основі його теж можна бачити порівняння з кольором вогню. Щоправда, колірні відтінки вогню бувають дуже різні. Художній контекст підказує, який саме колір уразив письменника. Це картина призахідного сонця, густо- червоного, з насиченим, яскравим тоном. Звичайно, автор міг би скористатися й одним із загальновживаних його синонімів, проте прикметник червоногарячий служить точній, оригінальній характеристиці образу: «…сонце край степу сідає. Росте, розбухає в червоногарячій туманності» (Т. 5. — С. 17).
На дуже яскраве червоне забарвлення вказують прикметники палаючий і червонопалаючий. Однак природа синонімів така, що між ними все-таки має бути якась різниця. Письменник відчув цю різницю,, коли писав про колір квітів та бортів судна. За контекстом, палаючі маки полум’яніють біля обеліска, символізуючи людську пам’ять і шану загиблим. Ко-лір-символ увиразнюється контекстом: «Край шляху, серед палаючих маків, зостався свіжий горбик землі з маленьким гранчастим обеліском» (Т. 1. — С. 455). Таку саму активну ознаку передає прикметник червонопалаючий: «Крани, червонопалаючіборти будованих суден і зелених тополь!» (Т. 5. — С. 269).
Словникове значення прикметника розпалахкотілий — «який став яскравочервоним, схожим до кольору вогню, полум’я» — досить майстерно використано в називанні кольору сорочки одного із персонажів, причому спочатку йшлося про червону сорочку. За зовнішнім виглядом персонажа вгадується його внутрішній світ. Лише на Грині Мамайчукові може бути таке яскраве, незвичного кольору вбрання. Колір сорочки мовби висвічує дух його натури — « некерованої», невпокійливої і досить непростої: «…причал зрушився з місця й поплив од них разом… з Гринею Мамайчуком у розпалахкотілій сорочці…» (Т. 5. — С. 269).
На асоціації з кольором рубіна сформувались синоніми рубіновий і рубіново-червоний. Вони називають колір густо-червоний, схожий на рубін. Слово рубіново-червоний — авторський новотвір, що виник як поєднання двох позитивних оцінок предмета. Рубіново- червоним називається гладіолус « Степан Разін»: «Тоня вже нагнулась над іншою квіткою, рубіново-червоною» (Т. 5. — С. 134). Епітет рубіновий характеризує відблиски освітлених прожекторами заграв. Сусідами цього означення є слова червонитись, блискавки, які також мають вказівку на колір, пор.: «Вікна всіх поверхів тут були цілі і червонились рубіновими блискавками» (Т. 1. — С. 279).
Не знайдемо в сучасних словниках і прикметника червоно-смаглявий. А Олесь Гончар називає так достиглу пшеницю. Чому не червона чи, скажімо, червоногаряча, а саме червоно- смаглява? Очевидно, стигле колосся асоціюється із засмаглими руками тих, хто вирощує хліб: «…розбудив його комбайновий агрегат, що… косить, підтинає смугою червоно- смагляву колосисту пшеницю…» (Т. 5. — С. 175). Нові відтінки червоного кольору знаходить майстер слова в описах обличчя персонажів: рум’яний, рожевий, розрум’янілий, залитий рум’янцем, рум’янощокий, червонощокий, вишневощокий, розпалений, розпашілий, червоний, розчервонілий, розшарілий, червоний як рак, побуряковілий, буряково-червоний. До речі, у словнику синонімів російської мови ( за редакцією А. П. Євгеньєвої, 1975) синонімічний ряд «румяный» нараховує всього 5 лексичних одиниць. А назв блідого червоного кольору, які характеризували б будь-який предмет, крім обличчя, загалом не подано. Тим часом у творах О. Гончара до прикметника рожевий можна знайти такі синоніми: біло-рожевий, ніжно- ніжно-рожевий, перлисто-рожевий, рум’яний, червонястий, світло-червонястий, ясно- червоний. Деякі з них є авторськими утвореннями, досить природними і начебто знайомими. Значення їх сприймається легко й поза контекстом, і можна вважати, що потенційно вони мають здатність увійти до складу загальномовних.
На позначення насиченого червоного тону Олесь Гончар уживає 19 синонімів ( серед них і контекстуальні): багровий, багряний, багрянистий, багристий, обагрений, повитий багрянцем, червоно-багряний, кривавий, темно-червоний, смагло-червоний, чорно-червоний, вишнево-червоний, винно-червоний, малиновий, пурпуровий, палахкучо-пурпуровий, червіньковий, червоно-чорний, багрянисто-туманний.
У відтворенні одного невеликого фрагмента дійсності — червоного кольору — виявляються особливості індивідуального стилю письменника, його вдумлива робота над словом.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space