В. П. ЗАБЄЛІНА

СПОЛУЧНЕ СЛОВО ДЕ

Слово де в українській мові багатозначне1. Цікавим є його вживання у функції сполучного слова в складнопідрядному реченні. Виступаючи відносним прислівником, воно може приєднувати до головного підрядне речення місця, додаткове та означальне підрядне речення. Напр: «Іти він кликав непохитним кроком Туди, де сонце сходило в імлі» (Рильський); «Отаман знав, де треба було дати генеральний бій Щорсу» (Довженко); «Євген сидить в кімнаті, де жив до війни з батьками» (Гримайло).
Підрядні речення місця, приєднані до головного сполучним словом де, означають місце, в якому відбувається чи знаходиться те, про що говориться в головному реченні. Вони можуть вказувати на певне конкретне місце: «Де відвага, там щастя» (Номис); «Раз хоч би піднятись туди, де й птах ніякий не бував…» (Гончар) або мати узагальнене значення2: «Де б Кирило не був, що б не робив, скрізь оточала його атмосфера густа й своєрідна, що заслоняла багато предметів…» (Коцюбинський); «Він копав, садив і поливав скрізь, де б не оселився, бодай ненадовго» (Смолич).
У наведених прикладах де — відносний прислівник, що має значення « у якому місці, у тому місці». Сполучне слово де може мати також додаткові відтінки, зокрема вказувати на місце дії і напрямок руху — куди. Пор.: «Де я не гляну, всюди очі Темнота чорна застилає» (Леся Українка); «Батько нічого не вимовляв словом, а раз у раз, де ми йдемо, його скрізь стрінемо несподівано» (Марко Вовчок); «І знов — назад, на бій, де кличе тонкий і співний кулі свист…» (Сосюра).
Подібне спостерігаємо зрідка ( під впливом діалектного мовлення) і в підрядних додаткових реченнях, поєднаних із головним відносним прислівником де: «І не раз питав я річки, де пливе вона від нас» (Франко). Пор.: «Питав я річки, куди пливе вона від нас».
Неоднозначність де як сполучного слова зумовлена відповідною семантикою питального прислівника де, який, вживаючись у простому реченні, звичайно передає значення « де? — в якому місці?» Напр.: «Де тепер тебе побачиш, Якове?» ( Марко Вовчок); «Де той світ?! І де та правда?» ( Шевченко); «Романочку, де ж ти тепер?» ( Стельмах).
Крім основного значення, питальний прислівник де має й додаткові відтінки « куди? — в яке місце?» Напр.: «Засміявсь старий і внучку привітав: …А де ж ти діла паляницю?» (Шевченко); «Де поділися ви, голоснії слова?» ( Леся Українка) (пор.: куди діла?..; куди поділися?..); додатковим відтінком може бути й значення « звідки? — з якого місця?» Напр.: «І де ті в господа взялися усякі штучнії їства.?» (Шевченко) (пор.: звідки взялися?).
Вживання де в значенні « куди, звідки» властиве здебільшого розмовному українському мовленню. Напр.: «Три царі, де ви йдете» (Чубинський) (пор.: …куди ви йдете). Можливо, що де в значенні « куди» колись було пов’язане із забобонними побоюваннями людей щодо результату, успіху своїх намірів. І тепер часто на запитання « куди йдеш?» не дають прямої відповіді, а кажуть « не закудикуй». Тому простіше було вжити замість куди слово де.
Де в значенні « куди» найчастіше виступає в реченні, в якому наявні дієслова подіти, діти, дітися, подітися, взятися, що означають раптове, несподіване, таємниче чи таємне зникнення або виникнення3. Крім того, у підрядних реченнях місця це значення виявляється і в сполученні з дієсловами, що означають ходити, дивитися. Наприклад: «Де поткнешся, всюди брами під замком та під ключем»; «Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися».
Трапляються і випадки вживання сполучного слова куди замість де. Тоді ми спостерігаємо зворотне явище. Так, у реченні « По дорозі він… збирав траву… Куди пройшов — всюди покинув слід» (Панас Мирний) куди вживається із значенням де. У цьому реченні краще б ужити сполучне слово де, тому що така взаємозаміна значень викликає стилістичну

1
Див.: Українсько-російський словник, т. І, 1953, стор. 386— 8 основних значень; Словарь української мови, за редакцією Б. Грінченка, т. І, 1958, стор. 364 — 14 значень.
2
Див.: Курс сучасної української літературної мови, ч. II, 1961, стор. 213.
3
Див.: Є. Д. Ч а к, Складні випадки слововживання, К, 1955, crop. 40.
неспіввідносність слів ( пор.: «Де пройшов, всюди…).
В окремих випадках у складнопідрядному реченні зустрічається де з часовим значенням. Напр.: «Як радісно пила Оксана дух повстання, де громом в царський трон ударив березоль…» (Сосюра). Пор.: «Як радісно пила Оксана дух повстання, як громом в царський трон ударив березоль».
Отже, сполучне слово де, крім свого основного прислівникового значення, виражає також атрибутивні, пояснювальні та просторові смислові відтінки у складнопідрядному реченні. Підрядним реченням місця взаємозаміна значень де—куди, де—звідки надає розмовного колориту.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space