М. Є. ЦІВІРКО

ЩО ЗНАЄМО ПРО НЕЧИСТУ СИЛУ?

Чого тільки не виносить на світ божий наш бурхливий час! Деякі люди, оком не повівши, рекомендують себе професійними чаклунами, магістрами, так би мовити, чорної магії. З’явилася нова категорія громадян — « контактери», що охоплює очевидців і прямих учасників взаємин із представниками позаземних цивілізацій або інших « вимірів». У потоці цієї навколонаукової каламуті губляться благородні спроби вчених та ентузіастів відтворити своєрідну народну міфологію, зокрема її цікавий і малодосліджений розділ — демонологію.
Спадщина Миколи Гоголя, напевне, багато втратила б без Вія з його залізними повіками або хвостатого залицяльника Солохи, що вкрав Місяць у Різдвяну ніч. А згадаймо Лесину « Лісову пісню» або Чугайстра і Хо, відомих нам завдяки Михайлові Коцюбинському. Отже, митці минулого не цуралися записувати розповіді старих людей, народні повір’я і забобони, переосмислювати їх і використовувати у своїх художніх творах. Справді тут так багато цікавого! І Перелесник, здатний приймати подобу втраченого колись коханого, і нестримний « Той, що греблі рве». І страшний Лизун, і безтілесна Мара… Оригінально трактує народ походження Домовика: «Коли вихор підвіє курку, то вона зносить « зносок» — маленьке яєчко, його треба покласти собі під пахву і носити дев’ять днів. За цей час з яєчка вироджується Домовик». Різновид Домовика — Скарбник — охороняє майно від злодіїв. Він здатен поставити непроханого гостя стовпом і змусити так стояти аж до приходу господаря. Тобто Скарбник всіляко допомагає заможному і нерідко скупому хазяїнові. Але за це останній сплачує дорогою ціною. Перед смертю до нього в хату налітає сонмище різного галиччя, показує написаний кров’ю контракт і вириває душу. Вибухає стеля, з тріском вилітають з вікон шибки…
А хто такий Одмінок?
За народними повір’ями, це підмінене Лукавим дитя. Існує ціла низка казок, герої яких шукають своїх вкрадених чад, повертаючи « дияволят» тим, хто їх породив. Враховуючи релігійність наших предків, можна собі уявити, який виховний момент мала для дитини незавидна перспектива потрапити до розряду Одмінків. Не обов’язково вірити в Лісовика, що в « чорному сюртуці і чоботях сидить на пеньку, б’є молоточком клинці з дерева і свистить». Але нехай цей симпатичний витвір народної фантазії займе своє місце у нашому духовному житті і, можливо, з темної сили, що здатна водити по хащах цілу ніч, перетвориться в поводиря по забутих стежках багатьох поколінь.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space