ГАЛИНА ПАСТЕРНАК

ПРО ТЕРМІН ЕКОНОМІКА

Економічне життя суспільства надзвичайно багатогранне. Його вивчення здійснюється системою економічних наук, які включають науки про загальні закони економічного розвитку, галузеві економічні науки та економічну думку. Сьогодні, прямуючи до країни під назвою « ринкова економіка», помічаємо немалий інтерес до зарубіжної економічної літератури, прагнення оволодіти основами світової економічної науки, запозичити досвід розвинутих країн світу. Але при цьому не зайве пам’ятати, що потреба у розумінні концепцій бізнесу стоїть поряд із опануванням його мовою: термінами, категоріями та поняттями всіх складових частин ринкових відносин. Щоб правильно вжити той чи інший термін, важливо не тільки розуміти, що він означає, але й знайти його походження, час і шляхи проникнення та закріплення у мові.
Значний інтерес з погляду адаптації в українській мові становить термін економіка, який на сьогодні став найуживанішим, давши назву цілій галузі, науці про народне господарство.
Хто вперше вжив цей термін, коли він прижився у нашій мові? Над цим цікаво поміркувати.
Вважається, що серед світових мислителів термін откономікс телин «oiconomia» уперше вжив давньогрецький філософ Ксенофонт ( близько 430–355 р. до н.е.), називаючи її наукою про господарство, управління домом і майном. Дещо пізніше Арістотель (384–322 р. до н. є.) розділив науку про багатство на економіку (під якою розумів виробництво благ для задоволення людських потреб) і хремастику ( від хрема — « майно, володіння; мистецтво наживати достаток або діяльність, спрямована на нагромадження багатства»). За допомогою цього терміна в трактаті « Економіка» він описував організацію багатства в маєтку рабовласника. Так як рабовласницькі господарства були замкнутими економічними одиницями, то вироблені продукти споживалися всередині господарства, а не продавалися за його межами. Про це свідчить той факт, що кожне місто ( поліс) Греції мало свою грошову одиницю. На зміну рабовласницькому суспільству приходить феодальний спосіб виробництва ( з V ст. н. е.). Феодальні господарства також були переважно замкнутими. Із занепадом феодального способу виробництва (XIV–XV ст.) замість панщини ( оброку) запроваджується грошова рента. Це змушує селян продавати частину виробленої продукції на ринку, що формує єдиний національний ринок, тому виникає потреба у широкому тлумаченні поняття « економіка». Вже в 1615 р. французький учений А.Монкретьєн вводить термін політична економія (від гр. politicos — «державний, суспільний» та вже відомого oiconomia, який означає « мистецтво державного управління господарством», а також « науку про управління народним господарством»).
У пам’ятках української мови термін економія (з певними фонетичними відмінностями: икономія, окономія, якономія) простежується, починаючи з XVII ст. (ЕСУМ, II, 159). Цікаво відзначити, що лексема икономіа у значенні « господарство» (зри строєніє й смотреніе, «Лексикон словенороський», с 208) зафіксовано уже в одній з ранніх пам’яток української лексикографії — « Лексиконі» Памви Беринди, а поряд вжито назву виконавця роботи — «икономъ, зри строитель дома».
Пам’ятки також фіксують, що з другої половини XVI ст. відбулося переосмислення назв господар і господарство. Замість значення « землевласник, пан», слово господарь передає спочатку поняття « власник господарства, дому», а з другої половини XVII ст. також «завідувач панським господарством», що вживалося паралельно зі словом дворникъ (за джерелами XIV-XV ст. означало управителя маєтку митрополита і єпископа, а пізніше будь- якого управителя панського двору, фільварку. Але вже з другої половини XVII ст. ці слова вступають в синонімічні зв’язки із запозиченою з латинської мови назвою економь на означення ченця, що завідував монастирським господарством, а також управителя королівським маєтком, а з XVIII ст. означає також управителя панськиммаєтком: економь зь господаремь Андрhйцемъ, Ігнатомь … приехали зъ футора моего Криворудзского. Розширює семантику й слово господарство, яке раніше перебувало у суспільно-політичній сфері: спочатку означало « королівські маєтки. Замки із прилеглими до них землями ( господарство замку Гадяцького), а згодом і « панський ( поміщицький) двір із садибою — економією». З подальшим розвитком поміщицького землеволодіння в 70-90- ті роки XVIII ст. це ж значення має і слово жономія: в жономіи его високородія г. бригадира Якима Семеновича Сулимы. Відповідне номінативне значення в слові економія розвинулося на ґрунті загального дієслівного, із яким воно поширилося в мові з XVII ст.: економія албо завдованє. Трапляється цей термін і у філософських працях Г.С.Сковороди: «..узнал, что мы в економіи крошечнаго мира нашего» або « Всемірная божія економія». Так як наука про народне господарство була невіддільна від філософії.
Очевидно, грецький термін економія проник в нашу мову через латину, яка в той час була мовою науки й важливим предметом у братських школах та Києво-Могилянській академії, виконуючи роль посередника у запозиченні. Етимологічний словник української мови, посилаючись на різні джерела (Желехівськш Є., Недільський С, Малорусько-німецький словник. — Л. — Т. 2. — С. 214; Тимченко Є. Історичний словник укр. мови. — Т. І. — С. 870; Горяєв 431, Kopalinski 260; Holub-Lyer 147; Dauzat 265; Frisk II, 301, 302-304), подає термін економія як запозичення з лат. oeconomia «правильне господарство» походить від гр. οτκονοµια « керування домашнім господарством», утвореним з основи іменника οτκοδ « дім, житло, батьківщина» спорідненого з лат. vicus «житловий квартал, село» псл. vьsь « село», р. весь « т.с.», і компонента λοµια пов’язаного з λεµω « розподіляю, присуджую», спорідненим з гот. niman «брати», лат. nemu «число»; ст. укр. икономія походить безпосередньо від гр. οτκσγοµαrα, відбиваючи новогрецьку вимову слова; форми (економія, оконом, окоман, окомон) постали внаслідок народної етимології — як переосмислення еко- в око- у зв’язку із значенням « нагляд, контроль». Передумовою для аналогічних семантичних переходів стало виникнення спільнокореневих слів із загальним процесуальним значеням, пор.: адміністрація «завідування чужим добром» і з тим же значенням администрированье від администровати «завідувати, господарювати». У словнику за ред. Б.Грінченка подається і економія, і окономія як рівнозначні лексеми на позначення: «земледельческого хозяйства, а также и самые хозяйственные постройки». Тут же фіксується термін-прикметник, що означає відношення до певної реалії: економичний, а, е, І) Экономическій. Великий економичний кризис, 0.1861. XI. 107. 2) = окономичний, а, І экономическій, относящейся к землевладhльческому хозяйству, що свідчить про закріплення цього терміна в українській мові, хоч попередні словники притримуються більше терміна господарство. Так, «Словник української мови» П.Білецького-Носенка подає: Господарство (п. с ар. p.). 1) хозяйство, домоводство, управление. 2) государство, правление та запозичене з лат. рейментъ — господарованіе, владичество та домованье та його варіант домовство. Але у « Словарі малорусской старины» В.Ломиковського ( написано 1808 р., виданий 1894 р.) трапляється словосполучення із терміном економічний: «канцелярія экономическая ясневельможного» — так називалась придворна гетьманська канцелярія, що стосувалася відомства, яке піклувалося продовольством і господарюванням.
І все ж найбільш інтенсивне вживання термінів економія, політекономія, економічний припадає на кінець XIX та початок XX ст., коли Україна ( незважаючи на колоніальний статус) включається в систему капіталістичного виробництва. Одночасно починає формуватися і соціально-економічна думка, з’являються перекладні та оригінальні твори, присвячені економічним проблемам. Джерелом формування економічної термінології української мови в цей час стає фахова періодика економічного змісту, зокрема львівська «Часопись правнича і економічна», львівський місячник « Економіст», де друкувалися О.Терлецький, С.Дністрянський, І.Франко. Праці І.Франка найбільш яскраво відтворюють картину становлення української соціально-економічної термінології початку XX ст., зокрема інтенсивне вживання терміна економічний. Будучи звинувачений у соціалізмі, він на допиті ( червень 1877 р.) заявив, що « соціалізм є нічим іншим як національною економією». (Франко І. Документи і матеріали. — К., 1966. — С 40). У листі до О.Рошкевич у вересні1878 р. Франко писав, що « наука економії (господарки народної), безперечно, найважливіша з усіх наук» (Франко І. Листи // Зібр. творів. — Т. 48. — С. 112). Також Великий Каменяр вважав, що « кожен письменник повинен знати не тільки життя, але й мати глибокі знання з теоретичних наук, зокрема, з політичної економії, бо без неї не можна написати творів ні глибоких, ні довготривалих» (Нарис історії укр.-руської літ-ри до 1890 р. — Т. 41. — С. 203). Термін політична економія ужила і Леся Українка у перекладі праці Дікштейна « Хто з чого жиє».
Перекладні словники з російсько-української мови, яких чимало з’явилося після революції, вже подають термін економіка, який поступово витісняє термін економія, що вживається з новим семантичним значенням — « ощадливість, бережливість», та як застаріле — «поміщицьке господарство».
Отже, процес стабілізації іншомовного терміна економіка відбувся вже в 30- ті роки XX ст. Словник української мови дає таке визначення цього терміна: економіка, и, ж, 1. Сукупність суспільно-виробничих відносин; 2. Господарче життя, стан господарства ( країни, району і т. д.) // Структура і фінансово-матеріальний стан якої-небудь галузі господарчої діяльності. // Господарська і фінансова діяльність; 3. Наукова дисципліна, що вивчає фінансово-матеріальну сторону якої-небудь галузі господарської діяльності. // Матеріали з питань цієї науки. В словнику подається ціле гніздо з коренем економ. В окремих значенням цей термін виступає дублетом до слова господарство. Сучасні галузеві словники як термін подають тільки економіка (Економічний словник-довідник. — К., 1995. — С. 81; Словник економічних термінів ( російсько-українсько-англійський). — К., 1997. — С. 222; Словник термінів ринкової економіки. — К., 1996. — С. 79 та ін.), також вони фіксують численні термінологічні словосполучення з обов’язковим компонентом економіка, економічний: НЕП, ринкова економіка, тіньова економіка, економіка виробничої сфери, економічна кібернетика, економічні закони, економічний експеримент, а також подають новий термін економте, що означає сучасний напрямок економічної науки, згідно з яким економіка керується переважно ринком, законом попиту і пропозиції ( Словник термінів ринкової економіки. — К., 1996. — С. 79). Наявні також нові терміни, що утворилися приєднанням до терміна економіка префіксів-дериватів мікро-, макро- — мікроекономіка, макроекономіка. Як бачимо, ці терміни прижилися й інтенсивно функціонують у нашому житті та в науці про народне господарство, підтверджуючи тезу, що запозичення іншомовних слів є закономірним процесом розвитку мови та існування народу, який спілкується з іншими народами.
На сьогодні треба усвідомити, що вживання іншомовних слів не є ознакою слабкості мови, а швидше дає змогу глибше оволодіти зразками всесвітньої культури, науки. Маючи намір увійти в загальносвітовий економічний та політичний простори, Українська держава повинна бути зацікавлена в утвердженні наукового інтелекту, що втілюється науковою мовою та термінологічними системами, які сприятимуть уніфікації та утвердженню української наукової термінології на національній основі з поєднанням етнічних та інтернаціональних елементів.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space