Т. І. ЛИННИК

ЕЛІТНИЙ — ЕЛІТАРНИЙ

В українській мові, як і в багатьох інших, існують слова, при користуванні якими ми нерідко замислюємося над тим, як правильно їх ужити. Найчастіше це буває тоді, коли слова мають близьку за звучанням форму, але не тотожне значення; такі слова одержали назву паронімів. До них належать подібні фонетично прикметники елітний та елітарний, що мають один і той же корінь — еліта та відмінні суфікси -н- і -арн-. Це порівняно нові слова, «молодше» з них елітарний ще навіть не потрапило ні до тлумачного Словника української мови в 11 томах, ні до Словника іншомовних слів, хоча приклади його вживання відомі з літератури уже в 70-ті роки цього століття.
Прикметник елітний зафіксований словниками у значенні « добірний, найкращий, той, що становить еліту» і цю семантику реалізує у таких словосполученнях, як елітне насіння, елітна картопля, елітні рої бджіл, тобто елітний використовується при характеристиці тварин, рослин, що відзначаються найвищою продуктивністю. Крім цього, у нього є й інше значення — « той, хто виводить еліту», як у словосполученні елітне господарство.
Значення прикметника елітарний можна сформулювати на основі його контекстних уживань; «властивий, притаманний еліті, той, що належить до еліти, або претендує на винятковість, виключність, привілейованість, привілейований, той, що протиставить себе загалу», як у словосполученнях елітарна школа, тобто школа, розрахована на еліту, привілейована школа, елітарне мистецтво — мистецтво, розраховане на еліту. Різницю між прикметниками елітний та елітарний у більш загальному плані можна було б визначити як різницю у сферах використання — елітний має більш конкретне значення, переважно зустрічається в літературі, присвяченій сільськогосподарському виробництву, тимчасом як прикметник елітарний пов’язується з більш абстрактною сферою суспільної діяльності.
Відмінності у значенні цих прикметників обумовлені не стільки формальними факторами, як це можна було б припустити виходячи з факту оформлення одного кореня різними суфіксами -н- та -арн-, скільки семантичними. Йдеться про те, що слово еліта, яке входить до складу обох прикметників як їх корінь, має кілька значень, і в основу слів елітний та елітарний лягли різні значення слова еліта. Прикметник елітний мотивується іменником еліта у спеціалізованому значенні « найкращі екземпляри яких-небудь рослин, що їх відбирають для виведення нових сортів; гарантоване щодо чистосортності найдоброякісніше насіння, вирощуване селекційно-дослідними установами; найкращі тварини певної породи, що відзначаються міцністю будови тіла, найвищою продуктивністю і добрим здоров’ям» (СУМ. — Т. 2. — С. 474). В основу прикметника елітарний покладено інше значення іменника еліта, ближче до його первісного, з яким слово еліта було запозичене з французької мови, де elite є прикметником і означає « кращий, добірний». В українській мові, як і в ряді інших мов, що запозичили слово еліта, воно було сприйняте як іменник і стало вживатися у значенні « відбірна частина, цвіт суспільства». Приклади такого використання його знаходимо в творах письменників минулого століття, напр. у І. Франка: «Кажуть про мене, що ненавиджу польську шляхту. Якщо до польської шляхти зарахувати Ожешко й Конопницьку, Пруса й Ленартовича, Остою і Карловича, то така думка про мене буде цілком несправедлива, бо цю справжню шляхту, цю еліту польського народу ціню й люблю». З таким же значенням воно продовжує вживатися і в наш час. Так, у романі П. Загребельного «Левине серце» читаємо: «…дід Левенець належав не до простих карпоярівців, а до еліти, бо ще в перші роки Радянської влади вважався в Карповім Яру єдиним інтелігентом».
Разом з тим дедалі частіше слово еліта набуває ідеологічно негативного оцінного значення, бо позначає уже не просто кращих представників суспільства, а насамперед представників привілейованих прошарків суспільства, вищий прошарок пануючого класу в буржуазному суспільстві, що претендує на виключність, привілейованість, так зване «обране», «вишукане» коло людей, або ж тих, хто претендує на належність до цього кола. Це значення, що зустрічається все частіше, ніж попереднє, виникло під впливом сучасноїбуржуазної філософсько-соціологічної теорії еліти, яка, пропагуючи виключність, привілейованість пануючих класів з нібито єдино їм властивою здатністю до творчої праці — в управлінні суспільством, в науці, техніці — намагається увічнити такі привілеї. Саме з цією другою модифікованою семантикою пов’язується значення прикметника елітарний, що в свою чергу став базою для неологізму елітарність.
Цікаво, що в багатьох слов’янських мовах немає подібної пари прикметників: є або формальні відповідники елітний, як у чеській та сербохорватській мовах, або ж елітарний, як у польській. У тих же мовах, де є формальні відповідники до обох прикметників (болгарська, словацька), семантично вони не збігаються з українськими. Отже, семантична диференціація прикметників елітний та елітарний є специфічною рисою східнослов’янських мов.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space