ФЛЕШКА — ЦЕ ПРАВИЛЬНО?

Як відомо, комп’ютерні технології розвиваються дуже активно. Ще недавно ми користувалися гнучкими дискетами, магнітооптичними дисками, а сьогодні вже майже кожен користувач комп’ютера знає, що таке флешка. Нагадаймо: флешка — комп’ютерний накопичувач даних. Слово походить від англійського flash — ‘швидко промайнути, сяйнути, спасти на думку’. Семантична ознака швидкості, яка є складником семантичного значення слова, є й у інших словах із таким самим коренем: флеш-карта або флеш-пам’ять — ‘напівпровідниковий запам’ятовувальний пристрій, що випускається у вигляді плат персонального комп’ютера’. Те саме стосується і слова флеш-моб, яке не пов’язане з комп’ютерними технологіями. Флеш-моб — один із різновидів перфомансу ( сучасної форми акційного мистецтва, спонтанного вуличного театру). Суть флеш-мобу ( від англ. flash mob — ‘миттєвий натовп’) полягає в тому, що у певний час у певному місці раптово, ніби випадково, з’являється натовп. Потім він виконує підготовлений заздалегідь план дій, найчастіше — абсурдний і дивний.
Учасники флеш-мобу не повинні безпосередньо спілкуватися один з одним, а чіткий план обговорюється через Інтернет. Потім натовп зникає так само швидко, як і з’явився.
Семантична ознака швидкості є й у слові флеш-диск — власне, так ще називають комп’ютерний накопичувач даних, або ж флешку. Словотвірна структура останнього слова специфічна: суфікс -к- надає слову семантичного відтінку здрібнілості. А от слово без цього суфікса на позначення дискового накопичувача не вживається, хіба лише флеш-диск. Це дає підстави говорити, що перед нами розмовний варіант слова. Відповідно у розмовній мові можна використовувати слово флешка, а от у інших стилях — флеш-диск.
Сергій Чемеркін

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space