Г. П. ΠΙΒΤΟΡΑΚ

З ІСТОРІЇ ВЛАСНИХ ІМЕН ЛЮДЕЙ: ХАРИТОН, ХАРИТИНА, ФЛОРЕНТІЙ, ФРОЛ

Чоловіче ім’я Харитон (народнорозмовні варіанти — Харитін, Χαρκό, Харько) поширене лише в східнослов’янських та в болгарській мовах; рос. Харитон, білор. Харитон, болг. Харитон. Воно запозичене з грецької мови. Грецьке Chariton походить від іменника ch áris, cháritos «принада, краса, чарівність».
Паралельне до цього жіноче ім’я Харитина, Харитя ́ ́ (західноукраїнський лемківський варіант—Харатина) ́ також відоме лише східним слов’янам та болгарам: рос. Харитина, ́ білор. Харыціна, болг. Харитина. Воно ́ ́ виникло, очевидно, як суфіксальне утворення від іншого жіночого імені — Харита ́ (рос. Харита, білор. Харыта), ́ ́ запозиченого з грецької мови. Грецьке chárites « три богині, супутниці Афродіти» походить від cháris, ch áritos «принада, краса, чарівність», утвореного від cha ́ irō « радіти, насолоджуватися», яке споріднене з латинським horior « заохочувати, підбадьорювати», давньоінд. haryati ́ «подобатися, втішатися, радіти», нім. gern «охоче», індоєвр. *gher(e)- «бажати, прагнути».
Деякі власні імена людей запозичені з латинської мови.
Чоловіче ім’я Флорентій ́ (рос. Флорентий, білор. Фларенцій, сербохорв. Florencij з ́ ́
жіночим відповідником Floréncia) походить від латинського імені Fl ōrentius, що утворене від дієприкметника fl ōrens, flōrentis «квітучий», похідного від fl ōreo «цвіт».
З цим же ім’ям споріднене й Флоріа́н (рос. Флориан, білор. Фларыя́н, пол. і чес. Florian, сербохорв. Florian), яке походить від латинського імені Florianus, утвореного від іменника fl ōs, род. відм. flōns «квітка».
Ім’я Фрол (рос, білор. Фрол) виникло в результаті метатези від іншого імені — Флор, розм. Хлор (рос. Флор, білор. Флор, розм. Хлор, болг. Флор, ст.-слов. Флоръ), засвідченого ще в словнику П. Беринди: Флоръ (1627 p.). Воно було утворене як відповідник чоловічого роду до жіночого імені Фло́ра, а також Флорія, Флорентина ́ ́ (рос. Фло́ра, Фло́рия, Флорентина, ́ білор. Фло́ра, Фларанціна, ́ болг. Флора, словен. Flora), запозиченого з латинської мови. Латинське особове ім’я Flora, що в стародавніх римлян означало « богиня квітів і весни», походить від лат. flōs, flōris «квітка», яке зводиться до індоєвр. *bhlo-, *bhle-, *bhla- «цвісти, квітнути, звідки також нім. blühen «цвісти», Вlümе « квітка», англ. bloom « квітка, цвісти».
Від імені грецької богині квітів і весни Флори шведський ботанік-систематик К. Лінней (1707—1778) утворив ботанічний термін flor « рослинний світ природи», що ввійшов у новолатинську наукову номенклатуру і поширився в багатьох мовах, у тому числі й слов’янських. Пор. укр. флора «сукупність видів рослин» (флорист, ́ флористка, ́ флористичний), ́ рос, білор., болг., македон., сербохорв. фло́ра, пол. flora, чес, слов., словен. flora. ́

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space