Віталій СКЛЯРЕНКО

ГАЮ, ГАЮ, ЗЕЛЕН РОЗМАЮ

Слово гай в українській мові означає « невеликий, переважно листяний ліс». Це слово властиве й іншим слов’янським мовам ( значення те ж саме, що і в українській мові), пор. російське діалектне гай, білоруське гай, давньоруське гай, польське gaj, чеське, словацьке háj, верхньолужицьке haj, нижньолужицьке gaj, сербохорватське гаj, словенське gaj, старослов’янське гай. Безперечно, згадане слово є праслов’янським за своїм походженням.
Про походження праслов’янського *gajь висловлювалися різні точки зору. Одні дослідники пов’язують його з праслов’янським *gatь, українським гать (Ф. Міклошич, А. Брюкнер), пояснюючи праслов’янське *gajь як « місце, по якому можна пройти». Інші — ототожнюють з праслов’янським *gajь «крик ( переважно пташиний)», оскільки невеличкі гайочки — улюблені місця граків ( О. Г. Преображенський), або пов’язують *gajь «гай» з *gajiti «кричати, шуміти», спираючись на той факт, що šuma «ліс» пов’язане з *šuměti «шуміти» (М. І. Толстой).
У найновіших і найавторитетніших етимологічних працях усі наведені етимології *gajь відхилені як ненадійні. Враховуючи велике поширення слова гай у слов’янських мовах, слід відхилити також і припущення К. Менгеса про монгольське походження цього слова, пор. монгольське оj (старе *hoj) «ліс».
Переважна більшість сучасних дослідників-етимологів виводить праслов’янське *gajь від дієслова *gojiti (з подовженням кореневого голосного). На наш погляд, дієслово *gojiti значно пізнішого походження, ніж іменник *gajь (про це йтиметься нижче), а тому іменник ніяк не міг бути утвореним від названого дієслова.
Ми вважаємо, що праслов’янське *gajь (<*g ōios) утворено від дієслова *gēeitei (>*žiti)
ˆ ˆ ˆ
« жити» за допомогою чергування кореневого голосного ē з ō. У такому разі первісне значення *gajm — «те, що залишено жити». Мається на увазі ділянка лісу, залишена незайманою при розчищенні лісу під ріллю.
Слово *gajm надзвичайно давнє. Воно виникло ще до скорочення довгих дифтонгічних сполучень ( ōі, ouтощо), тобто в протослов’янських говорах балто-слов’янськоїˆ
мови. Уже після скорочення довгих дифтонгічних сполучень від *geitei (>*ziti) «жити» за допомогою чергування кореневого голосного е з о був утворений іменник *gojь «те, що необхідне для життя ( відсутність війни; мир; достаток; гарний догляд; ліки)». У різних слов’янських мовах з низки наведених конкретних значень закріпилося якесь одне ( або два), що в якійсь мірі відбиває погляд того чи іншого слов’янського народу на важливість для життя різних факторів, пор. українське діалектне гій «ліки», російське діалектне гой «догляд», давньоруське гои «мир, спокій», чеське hoj «ліки; достаток, багатство», словацьке hoj «достаток», сербохорватське goj «мир», словенське goj «догляд, вирощування, розведення». Отже, іменник *gojь є молодшим братом іменника *gajь. А вже від *gojь походить дієслово *gojiti (українське гоїти «лікувати»), про яке згадувалося вище.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space