К. В. ЛЕНЕЦЬ

ГАРБУЗ, КАБАК, КАБАЧОК

Чи слова гарбуз і кабачок називають те саме, чи можуть вони вживатися одно замість іншого? За даними словників, іменником гарбуз називаємо городню сланку рослину з великими круглими або овальними плодами і самі ці плоди. У житті й побуті українського народу плоди цієї рослини здавна відігравали неабияку роль. Вони йшли на харч і людям, і худобі.
Словник української мови в 11 томах подає цілий ряд похідних утворень: гарбузеня, гарбузенятко, гарбузець, гарбузик, гарбузище, гарбузяка, гарбузиння, діалектне гарбузці («гарбузове насіння»), прикметники гарбузовий, гарбузячий (діал.), гарбузоподібний; уживане в побуті розмовне дієслово гарбузувати «відмовляти женихові». Це дієслово постало з народного звичаю підносити гарбуза на знак відмови тому, хто сватається, звідки й вислів давати ( підносити) (печеного) гарбуза, напр.: «— Я сказала тоді батькові, що буду доти гарбузувати, доки не вийду за Мисана. І піднесла хлопцям шість гарбузів, а за Мисана таки вийшла» (І. Нечуй-Левицький); «Орина вже кілька років женихами гарбузує! Хочете, щоб і мені піднесли печеного чи сирого гарбуза?» (М. Стельмах).
На сьогодні назва гарбуз (рос. тыква) є літературною, нормативною, властивою всім стилям української мови: «Плід гарбуза — цінний дієтичний продукт харчування» (Хлібороб України); «Гарбузи бувають різної форми ( кулеподібні, сплюснуті, циліндричні)» (Українські страви); «Уляна зривала на городі гарбузи,, плутаючись в довгому огудинні, зносила на купу» (Г. Тютюнник).
Слово кабак у тому самому значенні, що й гарбуз, уживається в розмовному діалектному мовленні, використовується і в мові художніх творів, а також у мові масової комунікації, зокрема в художніх творах. Воно характеризує мову персонажа, що представляє ту місцевість, де цей іменник побутує, або доречне в авторському опису такої місцевості, напр.: «На возах купами рябіли кавуни… кабаки» (С. Добровольський); «Іван Кошельник звертає з дороги на витку стежку, що біжить через городи. Переступає важкі, як торпеди, кабаки, що порозлягалися на стежині» (Літ. Україна). Словники фіксують і прикметник кабаковий.
Від кабак утворилася літературна назва одного з видів гарбуза — кабачок (частіше у множині — кабачки) : «Гарбуз звичайний, або твердокорий, — один з найбільш скоростиглих і багатоплідних видів… До цього виду належать також кабачки й патисони» (Хлібороб України); «Поживні і смакові якості кабачків, їх корисність для організму людини відомі давно» (Роб. газ.). Звідси прикметник кабачковий ( кабачкова ікра).
Обидва слова — гарбуз і кабак — давно відомі в українській мові, зокрема в наддніпрянських говорах. Ще у « Наталці Полтавці» І. Котляревського Возний каже: «Наталка многим женихам піднесла печеного кабака». Обидва іменники належать до активної лексики і зафіксовані дожовтневими й сучасними словниками. Але не варто забувати про їхню стилістичну різницю й неоднакову відповідність кожного з них сучасній літературній нормі.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space