СВІТЛАНА ЛИТВИНЕНКО

ГОНЧАРНИЙ, ГОНЧАРСЬКИЙ ЧИ ГОНЧАРІВ?

Необхідність правильного використання прикметників, похідних від іменника гончар, постала перед науковцями вже давно, однак ще й досі немає одностайності у використанні та тлумаченні їх як у спеціальній літературі, так і в словниках та довідниках різного типу. Це стосується насамперед прикметників гончарний і гончарський. Спробуймо окреслити лексико-семантичний статус названих лексем та з’ясувати особливості їх термінологічного використання.
У дослідженнях із керамології прикметник гончарський зустрічаємо частіше, ніж гончарний. Так, В. Шухевич у праці « Гуцульщина» вживає тільки прикметник гончарський: гончарська глина, гончарський верстат, гончарський круг, гончарські судини. У наукових та науково-популярних працях М. Грушевського та М. Могильченко виявляємо слововживання гончарське колесо, гончарський промисел, гончарський круг, гончарська дощечка, гончарська праця, гончарський горен. Натомість Хв. Вовк послуговується обома прикметниками: гончарна глина, гончарне мистецтво, гончарське коло. О. Пошивайло, етнограф та гончарознавець, теж використовує у своїх працях обидва прикметники, засвідчуючи їх типову сполучуваність. Так, слово гончарний він уживає з іменниками: посуд, виріб, осередок, цех, ремесло, промисел, круг, піч. Із прикметником гончарський часто поєднує слова асортимент, минуле, рід, світ, наука, лексика, термінологія.
Порівняймо тлумачення лексем гончарний і гончарський у мовознавчих словниках. В. Даль у « Толковом словаре живого великорусского языка» розмежовує їх досить чітко: «гончáрный, до ремесла этого относящійся Гончарный станъ, на котором гонять гончарную посуду; гончáрскій, гончарамъ вообще свойственный» (С. 375); Б. Грінченко в « Словарі української мови» подає ці прикметники як синонімічні, ілюструючи їх термінологічними словосполученнями глина гончарна і глина гончарська: «Гончáрний і ганчáрний, а, е = Гончарський. Глина гончарна. Вас. 182» (С. 308).
В 11- томному « Словнику української мови» вказано: «ГОНЧÁРНИЙ а, е. Стос. до гончарства. Стояли [на підвіконні] різні гончарні вироби, від величезних ваз до іграшкових коників та півників-свистунців (Головко, II, 1957,450); До зими готовий буде Цех гончарний (Дор., Серед степу.., 1952, 121). ГОНЧАРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гончáр. [Джонс:] Ми, пане майстре, хтіли заложити всі три гончарську спілку (Л. Укр., III, 1952, 94); // Стос, до гончарства. Гончáрський круг — знаряддя для формування посуду та інших виробів з глини. — Ти гадаєш, що в Ілька нема худоби? — Таки нема, — впевнено відповів Левко, бо тоді б не крутив чоловік гончарський круг (М. Стельмах, Хліб.., 1959, 87)» [12; 124]. Терміносполучення гончарний круг та гончарський круг при цьому кваліфікуються як синонімічні: «Гончáрний круг — те саме, що Гончáрський круг ( див. гончáрський). Ще пізніше почали ліпити посуд з самої глини. Нарешті, ввійшов у вжиток гончарний круг (Іст. СРСР, 1,1956,6); Співала ж вона — / гончарний круг обертаючи, і снопи в’яжучи, і городину полючи (Ільч., Козаиьк. роду., 1958, 285)».
С. Головащук в « Українському літературному слововживанні» вказує, що прикметник гончарський має ширшу семантику, включає й значення прикметника гончарний. Унаслідок цього виникає багато синонімічних словосполучень: гончарний і гончарський (круг, цех) — гончарні і гончарські ( вироби). Однак чомусь не мають паралельних означальних частин із суфіксом -ськ- словосполучення гончарна глина, гончарний промисел, гончарне виробництво, гончарне ремесло, які, без сумніву, стосуються як безпосередньо, так і опосередковано й гончаря, й гончарства. Не мають паралельних означальних частин із суфіксом -н- словосполучення гончарський посуд, гончарська майстерня, гончарська продукція, гончарська спілка, гончарська справа, хоча вони також стосуються не тільки гончаря, а й гончарства ( винятком у цьому ряду є хіба що словосполучення гончарська дочка).

Непослідовність у розмежуванні значень означальних частин із різними словотворчими суфіксами призводить до утворення паронімічної пари гончарний // гончарський. «Словник паронімів української мови» так трактує ці лексичні одиниці: «ГОНЧАРНИЙ // ГОНЧАРСЬКИЙ. Спільний корінь гончар-; розрізняються суфіксами -н-, -ськ-. ГОНЧÁРНИЙ, а, е. Який зв’язаний із гончарством — виготовленням глиняних виробів: Для такого [трубчастого] дренажу найчастіше використовують гончарні трубки (ХлУ, 1967, № 2, 9). У спол. г. майстерня, вироби, дренаж, кераміка, глина, верстат, труба; виробництво, мистецтво, промисел, ремесло, робота, справа. ГОНЧÁРСЬКИЙ, а, е. Який стосується гончаря, належить йому: У селі жило багато гончарських родин. У спол. г. хлопець, дочка, будинок, маєток, знаряддя праці, заробітки, талант. Г. круг — знаряддя для формування посуду та інших виробів з глини» (С. 54). Однак, як бачимо, і тут не вдалося уникнути деяких хиб: гончарні вироби ( трубки), гончарна глина, кераміка, труба, гончарний верстат, гончарське мистецтво, ремесло і под. можуть, пов’язуючись із гончарством, виготовленням глиняних виробів, не тільки стосуватися гончаря, а й належати йому, тобто мають право бути гончарськими, так само, як гончарські знаряддя праці, гончарський круг, стосуючись гончаря чи належачи йому, можуть бути пов’язані з виготовленням глиняних виробів.
Ці нюанси частково враховує « Словник труднощів української мови», де значення прикметників гончарний і гончарський розмежовуються чіткіше: «Гончáрний. Який стосується гончарства — виготовлення глиняних виробів. Гончарна майстерня. Гончарне виробництво»; Гончарський. Який стосується гончаря, належить йому. У селі живе багато гончарських родин. Гончарський талант» (С. 74). Оскільки паралельне використання прикметників гончарний і гончарський у терміносполученнях неможливе, то необхідно розмежувати їх використання відповідно до значення їх словотворчих формантів.
Прикметники гончарний і гончарський мають різні словотворчі суфікси. Суфікси -н- і -ськ- характерні для відносних прикметників, які називають ознаку предмета як властивість, що випливає з його зв’язків або відношень з іншими предметами, явищами, процесами чи ознаками позамовної дійсності. При цьому суфікс -ськ- є ознакою присвійних прикметників, які означають належність людині чи тварині і відповідають на питання чий? чия? чиє? Він у цьому випадку синонімічний до суфікса -ів-: гончарів. Тобто, використовуючи у словосполученнях прикметники з тим чи іншим суфіксом, варто враховувати контекст. Якщо йдеться про вироби гончарства, гончарного промислу чи про цех, у якому вивчають, пропагують гончарство, то треба вживати прикметник із суфіксом — н- (гончарний), який не містить додаткових значень. Натомість стосовно виробів гончаря чи цеху, у якому працюють гончарі, речі, належні гончареві, варто використовувати прикметник із суфіксом -ськ-, оскільки він має додаткове значення присвійності.
Якщо хочемо підкреслити, що якась особа перебуває з гончарем у стосунках спорідненості чи свояцтва, то традиційно в означальному словосполученні використовуємо або прикметник із суфіксом -ськ-, або форму родового відмінка іменника гончар ( гончаря). Для української мови це давня традиція. М. Могильченко використовує у сполученні з іменником сім’я як прикметник гончарська, так і прикметник гончарова, однак у цьому словосполученні доречніше вжити або присвійний прикметник із суфіксом -ів- (гончарів), або форму родового відмінка іменника гончар: гончарів син ( син гончаря), гончарів посуд ( посуд гончаря). Такі конструкції нормативні для характеристики осіб, які перебувають із гончарем у стосунках спорідненості чи свояцтва: гончарів кум ( онук, сват, брат і под.) = кум ( онук, сват, брат і под.) гончаря.
Значення прикметників із суфіксами -н- чи -ськ- у кожному окремому випадку увиразнює, уточнює контекст. Якщо виникають сумніви щодо значення похідного прикметника у словосполученнях, слід використати синонімічну відмінкову форму іменника. Якщо словосполученням гончарські вироби ми хочемо позначити вироби окремого гончаря чи групи гончарів, то варто послуговуватися формою родового відмінка іменника (гончар — вироби гончаря ( гончарів) або похідним прикметником із

========2========

суфіксом -ів: гончарів виріб. При цьому слід пам’ятати, що присвійні прикметники здебільшого є показовими для мови художніх, публіцистичних творів, тому в науковому стилі значення присвійності треба передавати родовим відмінком іменника: вироби гончаря.
Таким чином, прикметником гончарний (суфікс -н-) позначаємо предмети, які є суб’єктом, знаряддям, продуктом, місцем гончарного виробництва. Тому кажемо гончарний посуд ( вироби, осередок, цех, ремесло, промисел, круг, піч) тощо.
За допомогою прикметника гончарський (суфікс -ськ-) характеризуємо предмети, які стосуються гончаря, позначають реалії, пов’язані з діяльністю гончаря ( взагалі гончарів) — г. минуле, наука, талан, талант, жарт, лексика, термінологія тощо.
Прикметник гончарів (суфікс — ів-) уживаємо стосовно осіб, які стосуються гончаря за ознакою спорідненості чи свояцтва — гончарів син, кум, сват, брат, побратим тощо.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space