З. М. БИЧКО

ПРО СЛОВО ГОСТИНЕЦЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Слово гостинець у сучасній українській літературній мові багатозначне. Воно означає « річ або ласощі, які привозять, приносять або передають звідки-небудь як подарунок»: «Як приїхала бабуся із села, Всім гостинців привезла: Майці — диню-скороспілку, ягідок, А для Клима, для онука — пиріжок» (І. Нехода). Нерідко це слово набуває образного іронічного звучання: «Уляна, плачучи, показує сусідці синці — гостинці п’яного сердитого чоловіка» (М. Коцюбинський).
Діалектам української мови, зокрема південно-західним, слово гостинець відоме в значенні дорога, вулиця, стежка, брук. Зауважимо, що обидва слова — і літературне, і діалектне — етимологічно споріднені. У літературному слові гостинець основним є значення « подарунок», а в діалектному — « великий битий шлях». Тим часом з погляду історії ( в давньоруській мові) первісним значенням виступає останнє — « велика дорога»: «Аже погоуб#ть слhдъ на гостинци на велицh, а села не боудеть», «По пγть по Пдгаецьскыи а по гостиньць по Колъбаевьскыи» (І. Срезневський. Материалы для словаря древнерусского языка). «Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.» фіксує назву гостинєцъ із значенням « битий шлях»: «у того гостынца кгрунтъ Теременский по левой руце, а по правой Поддубецъкий». Уживається ця назва в значенні « шлях, бита дорога» також у староукраїнській мові XVI—XVIII ст. (Є. Тимченко, Історичний словник українського язика), зафіксовано в « Літописі» С. Величка. Для XVII ст. характерна двокомпонентна назва гостинная дорога із семантикою « гостинець, бита дорога, шлях»: «Послалъ теды Мойсей.. до кроля.. прос#чи абы дорогою гостинною през єго землю з людомъ ишолъ» (Є. Тимченко). У значенні « велика дорога, стовпова дорога» подають її Є. Желехівський і Б. Грінченко. Пор. у Словнику Б. Грінченка: «Попід Камінець збитий гостинець; там військо стоїть, ладу не знає».
Слово гостинець у значенні « дорога», очевидно, вживалося в минулому на великій східнослов’янській території, а пізніше залишилося тільки в окремих говорах східнослов’янських мов: смоленських — « большая проезжая дорога, по которой ездят чужане, гости» — російської, гасцінец — « торгова дорога з ровами по боках»; гасціновне мостки — « мости на гостинці» — білоруської, буковинських, гуцульських, наддністрянських — української. У говорах української мови часто зустрічається фонетичний варіант гостинец без пом’якшеного кінцевого приголосного: «Цею стешкою догори, а там перетне вам гостинец», «Вона їму усе росказала, сів він на коня і поїхав гостинцим». У такому вживанні це слово багато разів трапляється в мові західноукраїнських письменників: «І всі ми вірили.. Що кров’ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ» (І. Франко); «Широкие битий гостинець тягнувся, як розвитий звій полотна серед зеленого лісу» (О. Кобринська); «Бідолашну, похилу хатину в середині малого городця і близько гостинця» (О. Кобилянська). Виступає слово гостинець і у фразеологічному звороті « Для стежки не лишай гостинця». Він має зміст « заради дрібниць, чогось другорядного, не слід забувати головного».
Як свідчать писемні пам’ятки, в українській мові слово гостинець з XVII ст. розширило свою семантику й почало вживатися в значенні « подарунок». Так подає його нам «Лексикон славенороський» Памва Беринди. Характерні для української мови і зменшено- пестливі форми до слова гостинець у значенні « подарунок».
Назва гостинець — « принос, подарок ( чаще о привозимом откуда-нибудь)» — широко вживається в російській мові, відома вона також і в білоруській мові.
Слово гостинець — спільнослов’янське ( пор. пол. іgościnec «велика дорога» з XV ст., «подарунок» з XVIII ст.; з XV—XVII ст. та діалектне — « готель, постоялий двір», чес. hostinec — «готель», кашуб. guoscińc —«готель», н.-луж. gosceńc — «готель», старослов’ян. гостиньцъ — « дорога», морав. hostýnec — «дорога» (із польської мови),сербохорв. діалектне gostinac — « подарунок, який дають гості господареві»).
Слово гостинець етимологічно пов’язане з давньоруським гость — « купець» і «гість», яке, на думку Бодуена-де-Куртене, походить від основи ghos-ti: латин. hos-ti-s (первісно — « ворог», а потім — « купець» i «гість»). Більшість етимологів первинним значенням слова гостинець вважають « дорога, якою їздили гості, тобто купці». Значення «подарунок» у російській, українській, білоруській, польській і сербохорватській мовах розвинулося пізніше.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space