ІМПІЧМЕНТ, ІНАВГУРАЦІЯ

У працях, присвячених проблемам лексичної динаміки української мови, слова інавгурація та імпічмент іноді наводяться у переліку новозапозичених одиниць, мовних знаків демократичної доби, які прийшли в нашу мову разом з іншими суспільно-політичними поняттями за останні три десятиліття. Однак « Словник іншомовних слів» 1985 року ( за ред. О. С. Мельничука) фіксує обидва ці слова, подаючи прозорі тлумачення. Від визначень сучасних словниково-довідкових видань їх відрізняє хіба що застаріле на сьогодні формулювання « у ряді буржуазних країн». Оминувши його, отримуємо чітке уявлення про те, що « Імпічмент — особливий порядок ( процедура) притягнення до відповідальності вищих службових осіб ( президента, міністрів) у випадках порушення ними законів цієї країни», тоді як « Інавгурація — урочиста церемонія введення на посаду глави держави або посвячення у вищий духовний сан».
Як бачимо, за три десятиліття значення іншомовних слів не змінилося. Інша річ, що через нові суспільно-політичні умови вони помітно розширили коло свого побутування і навіть лексичної сполучуваності, вийшовши за межі офіційно-ділового стилю. Нещодавні суспільно-політичні події сприяли їх активному входженню до словника публіцистики, природно звучать вони сьогодні і в устах мовців, які жваво обговорюють новини політичного життя. Пор.: Парламент міг би піти на імпічмент, якби залишився на висоті; Організатори церемонії інавгурації обіцяють цікавинки; Після завершення урочистої частини на Майдані відбулася обіцяна громадська інавгурація новообраного Президента.
Слова імпічмент та інавгурація — яскравий приклад того, як швидко мова реагує на зміни в житті суспільства.
Галина Сюта

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space