КАФЕДРА

Нині слово кафедра вживається в трьох значеннях. За академічним словником: 1) поміст на підвищенні для викладача, промовця; 2) об’єднання викладачів у вищому навчальному закладі; 3) посада єпископа, який керує єпархією. Якийсь зв’язок між цими значеннями уловлюється, але його важко віднайти з першоджерелом — значенням ‘ стілець’. Саме цей цілком побутовий зміст мало слово kathedra в грецькій мові, де воно утворилося від дієслова сідаю за допомогою префікса kata — ‘ вниз’.
У такому значенні воно вперше в українській мові ( і взагалі всіх східнослов’янських) вжите у словнику Памва Беринди в 1627 р. у поясненні слова сідалище: «Сhдалище: Столець, казалнща, катедра, з еллинска, або сиденье». Слово сідалище й досі існує в українській мові як застаріле із застарілим значенням ‘ предмет, на який сідають’, а в російській, крім того, зазнало метонімії й називає частину тіла, якою сідають. У XVII ж столітті це була книжна, «словенороська» назва стільця. «Синоніма славеноросская» (середина XVII ст.), що подає високі відповідники простих, звичних слів, указує: «Столець… сhдалище». Сучасна форма слова столець — стілець.
Як же стілець став нинішньою кафедрою? Стилістичне піднесення стільця — кафедри розпочалося ще в античній Елладі. З кафедри промовляли оратори, і щоб їх краще було чути, той стілець ставили на підвищенні. Та й для розміщення підручних записів була потрібна підставка, яку за суміжністю теж називали кафедрою. Не випадково у Беринди слову катедра передує якраз слово казалница. У християнській Візантії « казання» найчастіше звучало з уст священнослужителів. А тому й слово катедра набуло церковного забарвлення, поступово звузивши, спеціалізувавши своє значення: ‘підвищення для проповіді в церкві’. Найвпливовіші проповіді виголошували церковники високого сану — єпископи, і катедра зрештою стала ознакою саме єпископського ( чи архієпископського) чину. Пор. у тексті 1676 р.: «на всh его архиепископли маетности… кь его архиепископской Черниговской й Новгородской кь катедре належащие». Як бачимо, у побутовому ( втраченому сьогодні) значенні ‘ стілець’ і церковному значенні ‘ посада єпископа’ слово кафедра ( катедра) запозичене українською мовою з Візантії, із середньогрецької мови.
У мові тій звук « тета» змінився вже на « фіту», тобто катедра заступилася на кафедру, але з наголосом в обох випадках на середньому складі. У церковній мові форма кафедра існувала ще на початку XX ст., але відома вона вже і в XVII ст.: «и митрополию, й кафедру царства своего показа», 1686 p. Наголос же ініціальний ( кафедра) і значення ‘ вузівська’ — це внесок латинської, а не грецької мови. Римляни запозичили це слово у греків в ораторському значенні ще в язичницькі часи, до зміни « тети» на « фіту» (бо мали для значення ‘ стілець, крісло’ своє слово sella). Наприклад, Є. Славинецький пояснює лат. cathedra по-українськи словами «сhідалище, стоядло» (список 1642 p.). Український словник П. Білецького-Носенка ( І пол. XIX ст.) містить слово катедра (і поряд катедра) із значенням не тільки ‘ соборная церковь’ (тобто єпископська), а й ‘ преподаваніе извhстного учебного предмhта; ученіе профессора’. Автор при цьому не дуже точно зазначає: «слово западноевропейское и польское». Ця вживана й досі в деяких діаспорних публікаціях та виданнях УГКЦ форма може кваліфікуватися як виключно західноєвропейська, з латинським джерелом і польським наголосом. Про тотожну форму у П. Беринди цього сказати не можна, що славетний лексикограф, зрештою, сам і зазначає.
Отже, у слові грецького походження кафедра звук ф є питомим, а початковий наголос та вузівське значення — запозичене з латинської мови через західноєвропейські. Немає підстав стверджувати, що ця лексема з’явилась у нас через посередництво російської мови. Джерельна база та поширення християнства на Русі — через Київ у майбутню Росію — переконливо свідчать, що, навпаки, до Росії слово кафедра потрапило через українську мову, де воно побутувало значно раніше від своїх перших фіксацій у XVII ст.
Карпенко Юрій