Б. П. МИХАЙЛИШИН

ПРО ЗНАЧЕННЯ СЛОВА КАРТИНА

Слово картина утворилося в східнослов’янських мовах від запозиченого карта — французького чи італійського, коріння якого сягає єгипетської мови і зв’язане з виробництвом папірусних карт. З моменту свого виникнення воно означало « твір живопису» і мало термінологічне значення. З розвитком мови функціонування спеціальної термінології розширюється і термін набуває інших значень.
У пам’ятках староукраїнської мови слово картина в єдиному значенні « твір живопису» зафіксовано вже в XVI ст. (див. Картотеку до « Історичного словника української мови XVI — І пол. XVII ст.». Зберігається у відділі історичної лексикографії Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові). У російській мові у цьому ж значенні картина вперше фіксується в словниках на початку XVIII ст. Цілком очевидно, що це слово в обидві мови потрапило різними шляхами і не одночасно. Не виключені взаємовпливи щодо появи даного терміна, адже відомо, що у XVI-XVII ст. культурні зв’язки між Україною і Росією були досить міцними. У документах і хроніках XVII ст. слово картина теж уживане у вказаному значенні.
Отже, слово картина в староукраїнській мові « твір живопису». Про це свідчать і відповідні помітки у Картотеці « Історичного словника» Є. Тимченка.
Сучасні словники української мови, крім цього значення, фіксують ще й інші: Б. Грінчен- ко подає чотири значення слова картина, 11-томний « Словник української мови» — п’ять значень ( з них термінологічне тільки перше): Картина, и, ж. 1. Твір живопису, намальований переважно фарбами на полотні, картоні, дошці тощо. 2. перен., розм. Про кого-, що-небудь, що своїм виглядом викликає захоплення. 3. перен. Те, що можна бачити, охопити зором або конкретно уявити. Стан, становище чого-небудь. Словесне, мистецьке зображення чого- небудь у літературі тощо. 4. Епізод, частина акту п’єси, що потребує окремої декорації. 5. розм., рідко. Те саме, що кінофільм. Аналогічно пояснюється слово картина і в сучасній російській мові ( див. 17-томний « Словарь русского литературного языка»). Це свідчить про те, що в українській та російській мовах даний термін пройшов однаковий шлях розвитку.
Термін картина здавна зрозумілий найширшому колу людей. Ним називали і називають будь-які твори живопису незалежно від місця та часу їх створення, розмірів та техніки виконання. Виникнення нових жанрів та видів мистецтва пензля, поява нових фарб і технік, зміна та розвиток творчих стилів і художніх напрямів сприяють швидкому зростанню термінології живопису. Нові терміни відзначаються вужчим професійним значенням, конкретизацією в номінації спеціальних понять. На сьогодні в літературі про живопис ми зустрічаємо терміни краєвид, малюнок, марина, пейзаж, полотно, портрет та ін., кожен з яких включається в поняття картина. І кожен має своє вузькоспеціальне значення, конкретизуюче « пратермін» картина. Отже означаючи на перших порах твір живопису, слово картина згодом стало багатозначним. У процесі розвитку образотворчого мистецтва виникло багато нових понять, які викликали появу нових назв. У сучасній українській мові ці назви влилися в систему образотворчої термінології, але найоб’ємнішим залишився термін картина, який і сьогодні в активному вжитку.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space