М. Г. ШЕКЕРА

ШЕВСЬКЕ ЗНАРЯДДЯ КЛЕСАЧКА

Найменування клесачки («шевський інструмент для розгладжування шкіри та швів») в українських говорах перебуває в системно обумовлених синонімічних зв’язках з діалектними варіантами. Семантична основа цих варіантних найменувань дозволяє розділити їх на такі смислові групи: а) найменування, лексична основа яких вказує на процес: клесачка, клесовка, клісок, клесага, клесанка, клемзачка, клісак, клисачак, притирачка, гладилка; б) найменування, лексична основа яких відбиває зовнішній вигляд ( форму) інструмента: паличка, клиниц, клинец, кленок.
Головне семантичне навантаження у першій групі несуть словотвірні варіанти лексеми клесачка. Їх об’єднує спільність з дієсловом клесувати, що в Словарі української мови Б. Грінченка тлумачиться « розгладжувати клесачкою шов взуття», а звідси й не випадкові назви гладилка, притирачка.
Про слово клесачка у значенні назви шевського знаряддя дізнаємося з віршів Климентія Зіновіїва (XVII ст.). Фонетичний варіант клисачка з аналогічним значенням засвідчений в етнографічних матеріалах Державного музею етнографії народів СРСР ( Ленінград). З ширшим значенням « довга паличка з дерева так званої брусини, якою клесують, тобто відчищають і надають блиску заднику чобота та черевика» засвідчена ця лексема в « Опыте толкового словаря народной терминологии по Полтавской губернии» В. Василенка ( Харків, 1902). Цим обсягом і специфікою лексичного значення, очевидно, пояснюється поява найменування паличка для визначення даної реалії.
Лексема клесачка в українських говорах має кілька фонетичних варіантів: твердий приголосний л — м’який приголосний л’ (клусачка, кличаска, клєсачка).
До складу даної семантичної групи з прозорою дієслівною основою ввійшла лексема гладилка. Щоправда, вона нe відзначалась у діалектах особливою продуктивністю, проте знайшла вихід у спеціальну літературу: гладилка «інструмент для полірування підошов, п’яткової частини взуття, каблука, внутрішньої частини взуття». Форми гладилок різні залежно від призначення. Очевидно, слід вважати, що лексема клесачка та її варіанти поступово переходять до архаїзмів, тому що зникла як така і реалія. З розвитком шевського ремесла, вдосконаленням процесів виготовлення взуття удосконалювались і шевські інструменти: на зміну простим ( часом саморобним) з’явилися складні сучасні механізми з відповідними деталями.
До непродуктивних лексем розглядуваної семантичної групи належить префіксально- суфіксальне утворення притирачка з тим же значенням.
Семантична група найменувань, лексична основа яких відбиває зовнішню форму інструмента, за складом незначна. Робоча частина інструмента могла мати різну форму, бо часто, як свідчать історико-етнографічні дані, «шевці роблять самі: писачку, клесачку…» (Труды комиссии по исследованию кустарных промыслов Харьковской губернии. — X., 1882. — С. 55-56). Остання являла собою звичайну кленову паличку, в якій один кінець був гострий, а другий — тупий, звідки й назви паличка, клинец, кленок, клиниц. Тупим кінцем цієї палички розгладжували шкіру та шви, а гострим декорували підошву візерунковими орнаментами — трикутниками, зірочками або звичайними колами. Друге призначення гострого кінця палички — проводити мітку для строчіння. Лексема паличка не знайшла виходу ні в спеціальну літературу, ні в словники.
З прозорою внутрішньою формою в другій семантичній групі назв виступають лексеми клинец, кленок, клиниц. Вони позначають у говорах назви шевського знаряддя для розгладжування шкіри та швів при виготовленні взуття. Виходу в науковий обіг вони не знайшли, проте їх твірна основа в шевській лексиці відзначилась високою продуктивністю. Так, в українських говорах засвідчено слово клин «середня частина правила» (правило «шевське знаряддя для вирівнювання халяв»). Аналогічна назва побутує в описовій літературі з технології виробництва взуття. Найбільш висока частина копила «шевськогознаряддя для надання відповідної форми стопи» в говорах дістала назву кліточок. Побутують також аналогічні демінутиви, тільки в іншому суфіксальному оформленні. Пор. клинок «шматочок шкіри, що вставляється в передок чобота, який потребує лагодження»; клинець «дерев’яний цвяшок».
Уживаність перелічених лексем різна. Як книжні функціонують слова клесачка, гладилка, інші побутують лише в українських говорах. Такі, як паличка, притирачка, мають порівняно вузьку локалізацію.
Відсутність чітких та стабільних контурів діалектної норми зумовила значну варіативність народних назв з погляду звукової та словотвірної структур.
Шевські реалії, відходячи в минуле, забирають із собою традиційні шевські терміни, дуже цінні для дослідження історії української мови.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space