О. П. ПЕТРОВСЬКА

КОРДОН, ГРАНИЦЯ, МЕЖА

Точність у вживанні слова зумовлюється глибоким розумінням його значення, розрізненням найтонших значеннєвих відтінків і відчуттям стилістичних барв. А це неможливо без усвідомлення семантико-стилістичної специфіки синонімів та досконалого вміння користуватися ними. Цікавим у цьому плані є вживання в українській мові слів кордон, границя, межа.
У значенні « лінія, яка відділяє територію однієї держави від території іншої або води суміжних держав» вони синонімізуються: «І горді наші жони, І сестри й матері, Що бережуть кордони Бійці-богатирі» (М. Рильський); «З великою пишністю встріли королеву польські магнати та біскупи на польській границі» (І. Нечуй-Левицький); «Кораблі йшли понад межею нейтральних вод» (В. Кучер). У сучасній українській публіцистиці та у мові художньої літератури це значення передається словом кордон. Менш активне у цьому значенні слово границя, здебільшого характерне для мови художньої літератури дожовтневого часу. Значно рідше цей семантичний різновид передається синонімом межа. Синонімами слова кордон і границя виступають і в словосполученнях за кордон ( за границю) «в іншу державу», з-за кордону ( з-за границі) «з іншої держави», за кордоном ( за границею) «в іншій державі». Слово межа в таких словосполученнях не вживається, пор.: «Політичні обставини викинули з Росії професора Київського університету Михайла Драгоманова, і він емігрував за границю» (М. Коцюбинський); «Пан Адам оповідав свої пригоди, коли, по повстанні, ще малим хлопцем мусив тікати за кордон з батьком» (М. Коцюбинський); «Замойський ждав до себе на одвідини гостей, приїжджих з-за границі» (І. Нечуй- Левицький); «Ідуть з-за кордону два визначні іноземці, можливо, теж вчені» (О. Довженко); «Побувала [ Гризельда] за границею, побувала при дворі австрійського цісаря» (І. Нечуй- Левицький).
Спостереження показують, що в мові творів дожовтневої літератури перевага надавалася словосполученням із словом границя, у творах радянських письменників та в пожовтневій публіцистиці усталилися словосполучення із словом кордон.
Іменник межа широко вживається в українській мові, коли йдеться про лінію, що розділяє суміжні області, володіння, земельні наділи і т. ін. або є краєм якої-небудь території: «Ой по нашій Україні сади розцвілися, Щезли межі, брати радні докупи зійшлися» (Коломийка); «Один город одділяється од другого тільки рядком верб та межами» (І. Нечуй- Левицький); «Загуркотіли трактори, переорюючи старі межі» (Ю. Мартич). У цьому значенні слово межа синонімізується із границя, пор.: «Між Рудим і Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю їх маєтностей» (М. Рильський).
Синонімом до слів межа і границя у цьому значенні виступає і лексема кордон. Ось як лінію поділу територій різних районів назвав Остап Вишня: «Оцей і той райони — сусідні райони. А між ними межа, кордон ніби, границя». О. Довженко також уживає слова кордон і межа як синонімічні: «Військовий юрист розгорнув на столі маленький вузличок з землею. — Це я взяв на спомин, коли покидав Україну… Удосвіта жінка одна плакала, казала, що це кінець України, ну, кордон, сказати б, межа». Об’єднання в один синонімічний ряд слів близької семантики використовується письменниками з метою уточнення, підсилення характеристики зображуваного.
У значенні « лінія поділу якої-небудь території» слова межа, границя, кордон відрізняються стилістичною належністю до певного жанру і частотою вживання в сучасній українській мові. Перевага надається тут загальновживаному слову межа, що має цілий ряд спільнокореневих слів (межувати, межування, межувальник і под.) і зустрічається в образних виразах, пор.: «Жовтень переорав віковічні межі. Це його безсмертна історична заслуга» (М. Рильський). Менш уживаний синонім границя, а слово кордон у такій семантичній тотожності виступає рідко. Це явище відображене і в Словнику української мови в 11- ти томах, де згадане значення у слові межа подається першим, у границя — з обмежувальною ремаркою розм., а в слові кордон воно подане відтінком до першого значення і тлумачиться за допомогою слова межа.
У переносному значенні « допустима норма чого-небудь дозволеного» слово межа є синонімом до лексеми границя; в семантичній структурі слова кордон такого значеннєвого різновиду нема, пор.: «Гумор Котляревського — завжди в межах художнього такту, зауважував І. Франко» (Рад. літературознавство); «З її чоловіком ми говорили чимало, все в границях ґречності, ні до чого, звісно, не договорились» (Леся Українка). У цьому значенні обидва слова є рівноправними, вживаються переважно у формі множини, але вони відмінні щодо активності: іменник межа ширше вживаний у сучасній українській мові, ніж іменник границя.
Отже, при взаємозаміні слів кордон, границя і межа треба враховувати те, що вони не виступають абсолютними синонімами — їхні значення перехрещуються лише частково. Слід мати на увазі, що в сучасній українській мові для назви лінії, яка розділяє території держав, уживається слово кордон. Для означення смуги, поділу якої-небудь території взагалі характерним є межа, а слово границя обмежено вживається в обох значеннях. Крім того, вони відрізняються сферою вживання у різних стилях мови та стилістичним забарвленням.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space