ГАЛИНА СЮТА

ЛАДАН

В українській мові слово ладан має давню історію вживання. Щоправда, не у всі періоди розвитку мови воно функціонувало однаково інтенсивно, однак навіть у нетерпиму до релігії (а саме до цієї сфери мовного побутування належить ця лексична одиниця) добу не втратилося. У чому ж причина такої « лігвістичної стійкості»? Звідки це слово прийшло у нашу мову і що достеменно означає?
Словник іншомовних слів ( К., 2000) вказує, що слово ладан походить із грецької, а Етимологічний словник ( К., 1989) вказує на його давнє семітське походження ( Т.ІІІ, С. 181). Очевидно, воно було запозичене разом із реалією-атрибутом і згодом утвердилося як нормативна назва ароматичної смоли, що її добувають із надрізів на корі тропічного дерева босвелія. При її спалюванні поширюються специфічні пахощі. Обкурювання храму під час богослужінь із метою поширення таких пахощів є обов’язковим давнім сакральним ритуалом християнських церков східної традиції.
У перекладеному з французької мови « Словнику біблійного богослов’я» зауважено, що значення пахощів, до яких належить і ладан, подвійне: «у світському житті вони служать виявом радості або інтимних стосунків між людьми; у літургійному житті вони символізують приношення дарів, хвалу» (С. 48). Звичай приносити у жертву пахощі був відомий ще ізраїльтянам, однак вони теж не запроваджували його, а перейняли з давніших культур. У їхніх храмах використовувалися жертвенники куріння, кадильниці. Жертвоприношення курінням здійснювалося щоранку і щовечора із радісним, урочистим поклонінням, тому дим, який здіймався до неба, поступово став символом хвали Господові, «досконалого і безкровного поклоніння, яке будуть приносити всі народи в есхатологічні часи ( С. 49). (пор. курити фіміам). Про його сакральне значення можемо прочитати і в Псалмах, і в Книзі Об’явлення св. Івана Богослова): Нехай стане молитва моя як / кадило перед лицем Твоїм І підношення рук моїх — / як жертва вечірня (Книга Псалмів: 141.2).
Вказане сакрально-обрядове куріння у храмі ладаном поступово поширилося « за межі» культової споруди — у народному побуті обкурювання оселі та господарських будівель теж стало одним із обрядових дійств із значенням очищення, оберігання від зла і т. ін. Популярність таких сакрально-обрядових дій та пов’язаного з ними слова ладан підтверджує, зокрема, Словник української мови за ред. Б. Грінченка та художня практика XIX — XX ст.: Наум засвітив свічечку і ладаном покурив (Г. Квітка-Основ’яненко); В покоях пахло житнім хлібом, старим медом, кожухами, ладаном і канупером… (В. Винниченко). Сьогодні лексему ладан у відповідному контекстуальному оточенні часто вживають автори спеціальної наукової та науково-популярної літератури, присвяченої тематиці народних звичаїв, обрядів і. т. ін.: Вечерю [6 січня] починали із запалення свічки.., потім обкурювали хату ладаном, виголошували молитву (з журналу); Селяни окроплювали стійла свяченою водою і обкурювали ладаном — щоб оборотні не ховалися по хлівах та загородах (О. Воропай). У цьому контексті стає зрозумілим і зміст досить активно уживаних фразеологізмів боятися, як нечистий ладану (дуже боятися кого-, чого-небудь); втікати, як нечистий від ладану (всіляко уникати кого-, чого-небудь); ладаном не викуриш (ніяк не можна позбутися когось): Та часом і свій брат запорожець як було убереться в хату, то й ладаном не викуриш (Панас Мирний); Недаремно окремі ділки, як нечистий ладану, бояться оприлюднення розмірів нелегальних прибутків… (з газети).
Цікаво простежити також словотвірний розвиток лексеми ладан. Скажімо, Б. Грінченко окремим гаслом словника наводить здрібніло-пестливу форму ладанець, ілюструючи її прикладом із мови творів І. Манжури: Купила свічечку, ладанцю, пришила додому та й накадила у хаті. Тут зафіксоване також похідне від ладан дієслово ладанити — ’курити ладаном’. В інших словниках ( СУМ, Великий тлумачний словник української мови (К., 2001)) не знаходимо цих похідних одиниць. Не підтверджує їх побутування і лексична картотека Інституту української мови.
У сучасній українській мові словотвірне гніздо, мотивоване іменником ладан, уміщує похідний іменник ладанка та прикметники ладановий, ладанний: ладанний дим, ладановий запах.
Похідний від ладан іменник ладанка вживається у двох значеннях: ‘1) невеличка торбинка, мішечок із ладаном, оберегом і т. ін., яку носять на шиї разом із натільним хрестом; 2) курильниця перед кивотом’ (Релігієзнавчий словник. — К., 1996).
Останнім часом семантична структура цього іменника збагатилася новим значенням: у побутовій мовній практиці спостерігаємо тенденцію називати ладанками натільні медальйони-іконки із зображенням Ісуса Христа, Богородиці, святих покровителів тощо: Іноді виставлений напоказ хрест чи підкреслено велика золота ладанка є радше даниною моді, аніж свідченням щирої віри чи високої духовності (з журналу).

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space