ВІТАЛІЙ СКЛЯРЕНКО

«ПРИЛЕТІЛА ЛАСТІВКА ГОЛУБОЮ ЛАСКОЮ…» (ПРО ПОХОДЖЕННЯ СЛІВ ЛАСТІВКА І ЛАСКА)

Назва птаха Hirundo L. вживається в українській мові з різними суфіксами: ластівка‚ діал. ́
ластовка‚ ласточка‚ ластичка‚ ластови́ця‚ ласочка. Аналогічна ́ ́ ́ ́ картина спостерігається і в ряді інших слов’янських мов‚ пор.: рос. ласточка‚ ́ діал. ластовка‚ ́ ластица‚ ́ ла́ствица‚ ластка‚ ́ ластушка‚ ́ ласка‚ ́ бр. ластаўка‚ ́ друс. ластовица‚ п. діал. lastоówka, lasztówka, lastawka, lastówka, lasztówka, ч. vlaštovka‚ діал. laštovka, laštovice, слц. lastovica. вл. łastojca, łastojčka, полаб. łostövéica, болг. ла́стовица‚ ла́ставица‚ мак. ластовица‚ схв. ласта‚ ́ ла́стовица‚ лäставица‚ слн. lástovica, lástovka, стсл. ластовица. У праслов’янській мові також існувало кілька словотворчих варіантів цього слова: *lasta, *lasъka, *lastъka, *lastovka, *lastovica. Основною слід визнати форму *lasta‚ від якої за допомогою суфіксів -ък(а)‚ -оv- k(a) і -оv-ic(а) утворені *last ъka, *lastovka і *lastovica ( ластавица в болг. і схв. мовах — результат видозміни ластовица під впливом ласта).
Існує кілька етимологій цього слова. Більшість дослідників вважає‚ що псл. *lasta «ластівка» споріднене з лит. lakstу́ti «літати»‚ lakstùs «швидкий‚ прудкий»‚ лтс. lakstít «стрибати‚ бігати вперед і назад» і буквально означає « та‚ що літає». Такого погляду дотримуються М. Фасмер‚ Ф. Славський‚ С. Младенов‚ Е. Бернекер‚ А. Г. Преображенський‚ Ф. Міклошич. О. М. Трубачов пов’язує згадане слово з ласка‚ ластитися‚ оскільки ластівка завжди була одним з найулюбленіших птахів у слов’ян. Ряд дослідників ( Й. Голуб і С. Лієр‚ Г. Шустер-Шевц) виводить слово від звуконаслідуваного *last- (glast-, hlast-, chlast-) « стук‚ хлоп». Такого погляду спочатку дотримувався і В. Махек‚ але згодом змінив його на користь припущення про зв’язок псл. *lasta «ластівка» з *lapotati « швидко говорити». Я. Розвадовський зіставляє псл. *lasta «ластівка» з дірл. los «хвіст».
На наш погляд, псл. *lasta «ластівка» утворено за допомогою суфікса — t(а) від прикметника *las ъ « з білим черевом або грудьми» (форма *las ъka — за допомогою суфікса -ъk(а). Назва птаха зумовлена характером забарвлення майже всіх видів ластівок‚ пор. у зв’язку з цим п. діал. laska «вид диких качок ( чорна з білою плямою)».
На існування в праслов’янській мові прикметника *las ъ « з білим черевом або грудьми» виразно вказують свідчення слов’янських мов‚ насамперед української: укр. діал. ласий ́ «чорний або рудий з білим черевом чи грудьми»‚ ласиста ́ «( про вівцю) чорна з білими смугами спіднизу»‚ рос. діал. ласа ́ « лискуча пляма‚ смуга»‚ болг. лас « з лискучою шерстю (про коня‚ мула тощо)».
Псл. *lasъ « з білим черевом або грудьми» пов’язане‚ безперечно‚ з *lys ъ « з білою плямою на лобі ( про тварин)». Слов’янські мови дуже добре зберігають наведене значення прикметника *lys ъ: укр. лисий ́ « з білою плямою на лобі ( про тварин)»‚ рос. діал. лысый ́ « кінь з білою плямою на лобі»‚ бр. діал. лысы ́ « з білою плямою на лобі ( про тварин)»‚ др. лысый « з білою довгастою плямою на лобі ( про тварин)». п. łysy «з довгою білою плямою від лоба до ніздрів ( про тварин)»‚ ч. lysy «з білою плямою ( про тварин)»‚ болг. лис « з білою плямою на лобі ( про тварин)»‚ схв. lis «те саме».
У праслов’янській мові від прикметника *lys ъ « з білою плямою на лобі» за допомогою суфікса -ъk(а) був утворений іменник *lys ъka «тварина з білою плямою на лобі» (так само як від прикметника *las ъ « з білим черевом або грудьми» виникла назва птаха *las ъka «ластівка»)‚ пор.: укр. лиска ́ « кличка корови‚ собаки та інших домашніх тварин з білою плямою на лобі»‚ рос. діал. лыска ́ « кличка корови‚ собаки з білою плямою на лобі»‚ бр. лыска ́ « тварина з білою плямою на лобі»‚ п. łyska «корова з білим лобом»‚ ч. lyska «кличка вівці‚ коня‚ корови з білою плямою на лобі»‚ схв. Lïska «кличка домашньої тварини ( кобили‚ корови‚ собаки‚ вівці) з білою плямою на лобі»‚ слн. líska «корова з білою плямою на лобі». Назву *lys ъka в праслов’янській мові мав також і болотний птах родини пастушкових (Fulica atra L.) з чорно-сірим пір’ям та білим роговим наростом на лобі‚ пор.: укр. лиска ́ «Fulica atra L.»‚ рос. лыска‚ п. łyska, ч. lyska černa‚ слц. lyska čierna, нл. łyska‚ болг. діал. лиска‚ м. діал. ́ ́ лиска‚ схв. лüска‚ слн. črna líska «те саме».
Особлива увага давніх слов’ян до тварин з білою плямою на лобі вказує на важливість цієї ознаки в минулому. Як зазначають автори « Етимологічного словника слов’янських мов»‚ біла пляма на лобі тварини свідчила про її обраність. Тварин з білою плямою на лобі більше шанували‚ їх у першу чергу приносили в жертву богам.
У праслов’янській мові слово *lys ъ, крім значення « з білою плямою на лобі ( про тварин)»‚ мало ще значення « з лисиною‚ лисий ( про людину)»‚ буквально « з білою плямою на голові»‚ яке також дуже добре збереглося в слов’янських мовах‚ пор.: укр. лисий ́ « з лисиною або без волосся на голові ( про людину)»‚ рос. лысый, бр. лысы, др. лысъ‚ п. łysy‚ ч.‚ ́ ́
слц. lysý, болг. лис‚ схв. діал. лûс « те саме». У минулому наявність лисини в людини свідчило про її обраність ( як у тварин — наявність білої плями на лобі).
Праслов’янські прикметники *las ъ « з білим черевом або грудьми» і *lys ъ « з білою плямою на голові» постали від одного й того ж індоєвропейського кореня -*louk’- « з білою плямою»‚ що виник від дієслівного кореня *leuk’- « бути білим‚ світлим» за допомогою чергування голосних е ( у дієслові) з о ( в імені). Проте згадані праслов’янські слова розвинулися не безпосередньо від прикметника *lous-os « з білим черевом або грудьми; з білою плямою на голові» (інакше б у праслов’янській мові мав місце лише один прикметник‚ причому *lus ъ)‚ а від двох ранньопраслов’янських видозмін цього слова — *l ōs-os (>*lasъ) «з білим черевом або грудьми» і *l ūs-os (>*lysъ) «з білою плямою на голові». Обидві видозміни — результат уподібнення голосних дифтонга оu (u до о‚ о до u) і злиття їх в один довгий голосний ( ō або ū). У принципі голосні дифтонга оu могли зближуватися‚ оскільки це голосні одного ряду‚ але в ранній праслов’янській мові таке зближення ще не було закономірним ( воно стало закономірним у пізній праслов’янській мові‚ коли відбувалася монофтонгізація дифтонгів‚ і голосний о дифтонга оu уподібнювався до u). У ранній праслов’янській мові зближення голосних дифтонга оu мало не стільки фонетичний‚ скільки фонетико-словотвірний характер: розмежування двох значень одного й того ж слова було настільки суттєвим для слов’ян‚ що вимагало двох слів‚ різного їх фонетичного оформлення‚ а це викликало відхилення у фонетичному розвитку слова.
Виведення праслов’янського прикметника *lys ъ від індоєвропейського кореня *leuk’- /*louk’- є загальноприйнятим. Довготу кореневого голосного в *lys ъ В. Махек пояснює експресивним подовженням голос-ного u в ū (> у)‚ з чим важко погодитися‚ оскільки u як результат монофтонгізації дифтонга ou і так був довгим ( йому не треба було подовжуватися)‚ але на той час б вже не переходив у y.
У праслов’янській мові від прикметника *las ъ « з білим черевом або грудьми» постала не тільки назва птаха Hirundo L., але й назва невеликої хижої тварини Mustela nivalis L., що має попелясто-каштанове забарвлення при білому черевці. У праслов’янській мові існувало три словотворчі варіанти назви тварини — lasa, lasica, las ъka‚ з яких два останні — утворення за допомогою суфіксів -іс(а) та -ъk(а). Суфіксальні варіанти назви тварини добре збереглися в слов’янських мовах: укр. ласиця‚ ласка‚ ласочка‚ діал. ласичка‚ рос. ласка‚ діал. ласица‚ бр. ́ ́ ́ ́ ́
ласіца‚ ласка‚ др. ласица‚ п. łasica, łaska, ч. lasice‚ діал. laska, слц. lasica‚ діал. laska‚ нл. łasyca, ́ ́
łaska‚ болг. діал.‚ м. ласица‚ схв. ласа‚ лäсица‚ слн. lásica. ́ ́
Дослідники по-різному пояснюють походження цього слова. О. М. Трубачов пов’язує його з *laska « любов‚ прихильність»‚ вжитим для найменування тварини з мотивів табу ( він вважає‚ що праслов’янська форма назви тварини — *laska‚ а не *las ъka). В. Махек‚ спираючись на ч. діал. vlaska «ласиця», vlasice «те саме»‚ реконструює псл. *vьlasъka‚ яке зіставляє з герм. *wisulōn «ласиця»‚ двн. wisula‚ нвн. Wiesel «те саме». Е. Бернекер виводить псл. *lasъka від *las ъ « жадібний‚ охочий»‚ а А. Брюкнер пов’язує його з ластитися‚ тому ́ що тварина легко піддається прирученню. Ряд дослідників ( М. Фасмер‚ Ф. Славський‚ Й. Зубатий‚ С. Младенов‚ Ф. Міклошич‚ В. Л. Вяренич) зіставляють псл. *lasъka з лтс. luōss «білястий‚ жовтий з сірим відтінком»‚ а К. Мошинський — з перс. rāsū « ласиця». Цілкомможливо‚ що лтс. luōss «білястий» споріднене з праслов’янським прикмет-ником las ъ « з білим черевом або грудьми»‚ від якого ми виводимо назви ластівки і ласиці.
Біла пляма на голові‚ грудях або череві тварини чи птаха сприймалася давніми слов’янами як мітка бога Сонця. Таких тварин і птахів завжди виділяли‚ оберігали‚ по особливому шанували і любили. Саме через це ластівка була одним із найулюбленіших птахів у слов’ян. Саме тому слов’яни добре ставилися до ласиці‚ незважаючи на шкоду‚ яку ця хижа тварина завдавала людям. В українській мові назви ластівка‚ ́ ласочка ́ стали ласкавими назвами дівчини або жінки‚ що є уже наслідком дуже теплого ставлення до згаданих птаха і тварини.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space