Н. Є. ЛОЗОВА

ЯКОГО КОЛЬОРУ ЛАТАТТЯ?

«Там, у тихім спокої, зеленіло, ніби полив’яні тарілки, латаття з білими і жовтими квітами». Так описує латаття О. Копиленко. Рослиною з білими і жовтими квітками уявляє собі латаття і М. Рильський: «Як безтурботно полоскались качки серед зеленого латаття і його білих та жовтих квіток». Про біле латаття пишуть О. Афанасьєв-Чужбинський: «В зеленім лататті маківки біліють» і М. Зеров:
Латаття там плелось без ліку і числа,
На світ займалося в пустелі злотохвилій;
Я поглядом тонув у тій наплаві білій,
А слухом — у речах небесного посла.
Жовте латаття зустрічаємо у Л. Українки: «На озері… зазолотіли квітки на лататті», у М. Стельмаха: «Полотна біліють на жовтім лататті».
А ось визначення цієї рослини в « Українській радянській енциклопедії»: Латаття «рід рослин родини лататтєвих. Багаторічні безстебельні трави з товстим горизонтальним кореневищем. Листки на довгих черешках із суцільною цілокраєю глибокосерцевидною пластинкою, що плаває на поверхні води. Квітки поодинокі, на довгих квітконіжках, плаваючі, з численними пелюстками і тичинками». З УРЕ дізнаємося і про те, що рослина, яку ми звикли бачити на озерах і болотах, називається латаття біле. Якого ж кольору латаття?
У народі лататтям називають дві рослини — з білими квітками ( латинська назва — Nymphaea alba), власне латаття, і з жовтими, що за формою відрізняється від білих (латинська назва — Nuphar luteum). Обидві ці рослини належать до спільної родини лататтєвих. Біле латаття називають ще лілією ( лілеєю):
Захочу я — русалкою плистиму
Між білосніжних лілій і купав
(Л. Забашта);
«Лежить, не ворухнеться на воді латаття, біліють великі квіти лілей, таємничо принишкли очерети» (О. Гончар); водяною лілією ( лілеєю): «Далекі озера манили до себе… ніжністю білосніжних водяних лілій» (Ю. Збанацький); «Пливли б вони, аж поки в яку сагу спокійну не прибились до білих водяних лілей, — там стали б» (Леся Українка); купавою:
Скільки пісень нам співець проспівав,
Скільки нам кинув під ноги
Маків червоних і білих купав
(О. Олесь).
Іноді відповідні назви вживаються і на позначення рослин з жовтими квітками: «Над річкою вихоплювались між камінням пучки осоки та жовтих водяних лілій» (І. Нечуй- Левицький); «На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей» (Д. Ткач).
Рослину з жовтими квітками досить часто і в народі, і в науковій літературі називають глечиками: «У тихих затоках рік, серед великих глянцевих листків, випливають квітки жовтих глечиків і білого латаття» («Наука і життя»).
Латаття називають ще водяним маком: «Водяний мак… висував з води зелені збаночки» (М. Коцюбинський).
Як бачимо, у широкому вжитку назви різних рослин однієї родини перехрещуються. Тільки в науковій літературі ботаніки строго розрізняють біле латаття і глечики.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space