Л. Ф. МОГИЛЬНИК

ЛІСНИК — ЛІСІВНИК — ЛІСІВНИЦТВО

В українській мові є такі слова, як лісник — лісівник — лісівництво, пташник — птахівник — птахівництво, гусятник — гусівник — гусівництво, собачник — собаківник — собаківництво і такі, як козар — козівник — козівництво та ін.
Ці суфіксальні слова на -ник порівняно давні. Вони означають людей за певним видом діяльності по догляду за тваринами чи рослинами, названими твірними основами цих іменників: лісник — це лісовий сторож, пташник — той, хто доглядає свійську птицю, гусятник — пастух гусей, собачник — любитель собак, псовий мисливець. Відображені вони і в літературі: «Вона ходила в ліс, де стояли готові зруби.., і розпитувала про ціни в лісників» (М. Коцюбинський); «Гусятник-хлопець заганяв од берега гусей додому» (Л. Глібов); «Враз розлігся в темноті різкий свист собачника Савки, що аж шарахнулись коні» (П. Панч); «В кооперативах і народних маєтках [ Куби] ще не вистачає бригадирів, нормувальників, садівників, рільників, пташників» («Рад. Україна»).
Оскільки доглядають за свійською птицею в основному жінки, то відповідний іменник фіксується в жіночому роді: «Коли окремі групи птиці виділяють для відгодівлі, пташницям, які за ними доглядають, нараховують трудодні за кожний кілограм приросту ваги птиці» (Колгоспна енциклопедія).
Слово козар рідковживане, означає « пастух кіз»: «Козар сміється очима до своїх кіз» (М. Коцюбинський).
Якщо слово козар «пастух кіз» фактично стало історизмом, а порівняно нове слово козівник — «спеціаліст у галузі козівництва» — виникло за аналогією до таких слів, як птахівник, лісівник та ін., то деякі порівняно давні слова на — ар ( напр., коняр «пастух коней, конюх», свинар «пастух свиней; той, хто доглядає свиней») розширили свою семантику і зараз означають ще « фахівець із конярства» чи « фахівець із свинарства». Пор. у тексті: «Василь зненавидів науку. — Я тебе у свинарі запру! — сварилася мати» (Панас Мирний); «Вже коні стомлені заведено до стайні, і всипали вівса їм конярі» (М. Рильський); «Багато уваги свинарі колгоспу приділяють добору маточного поголів’я» («Колгоспник України»); «Відповідно до запитів епохи конярі.. поставили за мету вивести швидких на рисі, сильних і нарядних упряжних коней» («Конярство»). Вівчар колись означало « пастух овець», а скотар — це « пастух рогатого скота»: «Сопілка — вівчареві втіха» (Номис); «Розпустив вівчар вівці та на крутій гірці» (А. Метлинський); «Скотарі, табунщики, чабани і отарщики плентались по степах» (О. Стороженко). Тепер у них розвинулись нові значення. Вівчар — це кваліфікований спеціаліст з вівчарства, а скотар — із скотарства.
Іменники на -ство, що вказують на діяльність, пов’язану з вирощуванням певних видів рослин чи тварин, давні, напр. слово конокормство — «догляд і годівля коней феодалів селянами-кріпаками» — у писемних пам’ятках зустрічається вже в XIV ст. А таких селян тоді називали конокормцями. Пізніше в українській мові з’являються такі слова, як скотарство, конярство, вівчарство та ін. Проте в дореволюційний період вони мали значення промислу чи заняття окремих скотарів, конярів, вівчарів та ін. Так, до слова скотарство у Словнику української мови за ред. Б. Грінченка наводиться відповідник російською мовою скотоводство. В. Даль у своєму словнику характеризує його як «промысел и занятие скотовода». Отже, у дореволюційний період слова типу скотарство, конярство, вівчарство, виноградарство та ін. були назвами відповідних промислів; кушнірство, бондарство, колісництво, чинбарство та ін. Тоді не було розбіжності в смисловому і структурному відношеннях: вівчарство — це заняття, промисел вівчарів, конярство — це заняття, промисел конярів та ін.
Тільки після революції, особливо з процесом колективізації, слова типу скотарство, конярство, вівчарство та ін. змінили свою семантику: із назв відповідних промислів вони стали назвами відповідних галузей народного господарства: вівчарство — це галузьнародного господарства по вирощуванню овець ( а не промисел вівчарів), конярство — це галузь народного господарства по вирощуванню коней ( а не промисел конярів). Значна кількість іменників на — ство, в тому числі й тих, що з’явилися після революції, продовжують розширювати свою семантику. Напр., слово птахівництво — це не тільки галузь народного господарства по розведенню свійської птиці, а й підприємство, господарство і, нарешті, — це галузь сільськогосподарської науки, яка займається питаннями розведення й удосконалення порід свійської птиці: «Український науково- дослідний інститут птахівництва розробив систему качківництва на основі використання кормової бази водоймищ» («Наука і життя»); «— В табун завжди треба збирати птиць з однаковим пір’ям. Це кажу вам я, спеціаліст курівництва й птахівництва взагалі» (П. Загребельний). Виноградарство — це також не тільки галузь сільського господарства по вирощуванню й розведенню винограду, а й наукова дисципліна, що вивчає біологічні особливості винограду і розробляє способи одержання високих врожаїв. Очевидно, ми зустрілись з фактом, близьким до того, коли полісемія починає переростати в омонімію.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space