Н. М. СОЛОГУБ

ЛЬОТУВАТИ І ЛЮТУВАТИ

Тов. Палійчука з Києва зацікавило, що слово лютувати має в словниках два дуже різні значення. Він схиляється до того, що у словник Б. Грінченка одне із значень потрапило випадково, оскільки було передано тільки звучання слова, а не його етимологія, походження. «В українській мові, — пише тов. Палійчук, — здавна побутують слова лютувати і льотка, принаймні на Волині їх знають по сьогодні. Льотки — це шрапнель, яку люди збирали на полях і використовували для різноманітних потреб. Наприклад, розтоплюючи льотки, льотували (лагодили) металевий посуд. Це ж слово впізнаємо й у зворотах зальотувати дірку, зльотувати краї. А мисливці з льоток великих виготовляли льотки дрібні або шріт: розтоплений свинець із певної висоти лили через решето в наповнені водою ночви».
Відома льотка і в сучасному ливарництві як « отвір у доменній печі, через який випускають метал або шлак» (Словник української мови. — К., 1973. — Т. 4. — С. 586). За матеріалами польського мовознавця О. Брюкнера, слово це кельтського походження і в слов’янський світ проникло через німецьку мову. Від Loth, löthen утворилося польське lutowac — лючувати в значенні паяти. Loth перекладають буквально як « сплав металів для паяння», про що можна довідатися і з « Етимологічного словника української мови». Під впливом польського lutowac виникла паралельна форма і в українській мові. Саме як паралельна, оскільки у виданому 1886 року « Малорусько-німецькому словарі» Є. Желехівського і С Недільського знаходимо слово « льотованє (- лют)». Доводиться тільки пошкодувати, чому його не використали укладачі сучасних нормативних видань.
Давайте розмежуємо і на письмі ці такі різні поняття лютувати і льотувати.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space