К. В. ЛЕНЕЦЬ

ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ СЛОВА

Сьогодні, мабуть, не знайдеться людини, яка б не знала слова локатор. У найновішому Словнику іншомовних слів за редакцією члена-кореспондента AH УРCP О. С. Мельничука подається таке його тлумачення: локатор — пристрій, яким визначають місце, де перебувають літак, судно чи інший об’єкт, за допомогою відбитих від них або випромінюваних ними звукових чи електромагнітних хвиль. З таким значенням це слово вживається і в спеціальній, науковій, і в художній літературі та в газетно-журнальних статтях і нарисах. Наприклад: «Радіостанція, локатор, приймач — пристрої, в яких радіохвилі народжуються, підсилюються або перетворюються в інші сигнали» («Наука і суспільство»); «Відомо вам, що звичайні наші дрофи та дикі гуси на екранах локаторів зображення дають?» (Гончар, «Тронка»).
У деяких тварин є спеціальні органи, що діють, як локатори. За їх допомогою тварини орієнтуються в просторі: «У кажанів є ультразвукові локатори, тобто кажани здатні сприймати високочастотні ультразвукові сигнали» («Комуніст України»); «Чому так добре почувають себе в повітрі сліпі летючі миші? Виявилось, мають власні ультразвукові «локатори» («Знання та праця»); «Локатор дельфіна відповідає за схемою аналогічним приладам, якими користується людина» («Вечірній Київ»).
Уперше до реєстру загальномовного словника у зв’язку з поширенням слова із спеціальної літератури до інших жанрів іменники локатор та локація було введено тритомним Російсько-українським словником АН УРСР 1968 р. (з поміткою спец., тобто спеціальний термін).
Одинадцятитомний Словник української мови АН УРСР фіксує, крім назви пристрою локатор, ще й назву особи, яка його обслуговує, — локаторник, а також споріднені локація, локаційний, уживані переважно в спеціальній, науковій, науково-популярній літературі або в нарисах (локація — визначення місцезнаходження тіла за допомогою локатора; локаційний — стосовний до локації). Наприклад: «Праця сталевара мені дуже нагадує працю ракетників-локаторників, які беруть ціль по різних параметрах» («Знання та праця»), «На аеродромі трудяться локаторники» («Радянська Україна»), ультразвукова локація («Вечірній Київ»), метод лазерної локації («Знання та праця»), локаційні дослідження («Вітчизна»), локаційні органи («Хлібороб України»).
Колись в українській літературній мові слово локатор було відоме ще й як назва особи, що наймає квартиру ( сучасне літературне квартиронаймач). З таким значенням воно увійшло з польської мови ( пор. польське lokator < lokal квартира; а в польську — з французької, пор. фр. locataire). Наприклад, Леся Українка писала з Ялти у вересні 1897 р. до своєї матері: «На кожній вулиці в кожному будинку єсть багато хаток окремих для «локаторів» — тут же люди « сезоном» живуть» (Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. 5. К., 1956).
Споріднене локація (від латинського locatio — розміщення, розподіл) уживає І. Франко в значенні « місце в класі, яке займає учень відповідно до своїх успіхів у навчанні»: «Се був дикий, валовитий і неохайний хлопець, який між усіми учениками свойого класу визначувався нечищеними по кілька неділь чобітьми… і — першою локацією»; «При кінці першого курсу, на превелике диво цілого класу і своє власне, одержав першу локацію» (І. Франко. Твори в двадцяти томах. Т. 3. К., 1950, с 31, 12).
Всі ці слова об’єднує спільний латинський корінь лок- (лат. locus «місце»; loco «уміщую»; пор. ще: lосаlis «місцевий» — звідси прикметник локальний; дієслово локалізувати з французького l осаlіser < лат. localis; іменник локалізація — від французького слова localisation). кваліфікованого робітника, що відповідає за виконання певного виробничого процесу: «Оператори, що творчо мислять, — головна ланка у великій автоматизованій системі управління» («Наука і суспільство»); «З’явилися нові професії і спеціальності — наладчиків.., апаратників, операторів» («Радянська Україна»).
Жінку-фахівця також називають оператором: «На Калитянській фабриці працюватиме не просто свинарка, а свинарка-оператор, якій будуть підвладні найскладніші механізми управління технологічним процесом» («Знання та праця»).
У російській мові вживана розмовна назва операторам (в усному мовленні), на зразок кассирша, билетёрша. В українській мові зрідка можна почути теж розмовне слово операторка.
Оператором можуть називати також пристрій, машину: «Роботою агрегатів керує автоматичний оператор» (М. Матійко. «Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР»).
Ще ми знаємо оператора кіно — фахівця, який знімає фільми, оператора телестудії, який здійснює телепередачі: «Цей оператор приїхав недавно з Америки, де кілька років жив і вчився, і його можна було послати знімати акул у морі, не турбуючись за добрі результати» (Ю. Яновський. «Майстер корабля»). Це загальновідомі і загальновживані значення іменника оператор у сучасній українській мові. Похідні утворення від нього — операторна (кімната, приміщення для операторів), операторський (операторський пульт, операторська робота, операторське мистецтво). Робітника, що виконує певну технологічно однорідну частину виробничого процесу, зрідка називають ще операціоністом (від спорідненого операція). Але можна зустріти в літературі слово оператор і в значенні « лікар-хірург»: «Оце трапилось бачити свого берлінського оператора, він згоджується мене різати, так що тижнів через три я вже буду лежати на операційному столі» (Леся Українка); «Всі оператори біля столу раптом голосно заговорили» (Ю. Смолич. «Прекрасні катастрофи»). Образно використовує це слово М. Коцюбинський у повісті « Для загального добра»: «Ось на узбіччю, оперезавшись білим фартухом, розташовується оператор з своїми струментами, розкладає їх на рядні, посланому на землі. Він має рятувати поранені… інжектори». В такому значенні слово оператор ще вживане в спеціальній або науково-популярній літературі: «Навіть у Києві урядовими лікарями були лише лікарі медичної управи: інспектор, оператор і акушер» («Матеріали до історії розвитку охорони здоров’я на Україні»). Але загалом воно вже виразно застаріло.
У цьому значенні замість оператор сучасна мова вживає слово хірург.
***
Новим змістом наповнилося слово новатор.
Воно увійшло з латинської мови в західноєвропейські, а з них — у слов’янські ( пор. лат. novator, фр. nоvateur, чеське novator, польське — nowator, рос. новатор, але нім. der Neuerer, скальковане з латинського: neu- новий) у значенні « той, хто вводить нові порядки, звичаї; хто не додержується старовини». Наприклад, на початку нашого століття «Карманный словарь иностранных слов», укладений Н. Я. Гавкіним, пояснював новатор російським словом нововводитель, а новаторство витлумачував як « нововведения, расходящиеся с существующим складом общественной жизни»; новация — «обновление, реформа»; новаторский — «прикм. від новатор».
З таким значенням слово новатор уживане і в українських письменників-класиків: «Франко явився новатором у галицькій літературі» (М. Коцюбинський, реферат « Іван Франко»), «Не руш! — кричала Руїна. — Я частина старої Русі, нашої святої матері, а « хто матір забуває, того бог карає!» Се про вас, огидні новатори, сказано» (І. Франко. «Як то Згода дім будувала»).
Слово новатор вживалося і в усному літературному мовленні на Україні в кінці XIX — на початку XX ст., свідченням чого є тогочасне листування. Наприклад, Леся Українка писала до матері в 1906 p.: « Троянді» (драма « Блакитна троянда». — К. Л.) особливо неведеться…, може б, хто її й поставив, якби вона була доступніша ( надрукована. — К. Л.), все ж, може, вона не гірша, від многих « новинок», як не в Києві, то, може б, десь у Баку ( там якісь «новатори» є!) абощо поставили» (Леся Українка).
У наш час це слово наповнилося новим змістом. Новатор — ініціатор, творець не просто нового, але прогресивного ( у наведеній вище цитаті з М. Коцюбинського уже є цей відтінок). Одинадцятитомний Словник української мови тлумачить новатор як назву особи, що « вносить і здійснює нові, прогресивні ідеї, принципи в будь-якій галузі діяльності». Наприклад: «І професіональні поети, навіть такі новатори, як Маяковський та Тичина, широко черпають із джерел традицій» (М. Рильський); «Трудящі України висунули сотні тисяч кандидатів у депутати місцевих Рад. Серед них передові робітники — новатори виробництва» («Радянська Україна»).
Образне вживання слова збагачує його семантику різними відтінками. Позитивний змістом іменник новатор, залежно від контексту, набуває іронічного забарвлення, при цьому іронія може мати як позитивно-жартівливий, так і різко негативний характер. Пор.: «Може, хоч ти запросиш до кіна, будеш новатором?» (О. Гончар, «Бригантина»); «Навесні приїздить порадник з області: камкою годуйте! Січіть, здобрюйте і годуйте. А то спите тут, не вишукуєте… — Та худоба ж камки не їсть! — здивувався син. — Отож такий «новатор» (О. Гончар, «Тронка»).
Слово новатор може стосуватися й особи жіночої статі, особливо це характерно для офіційно-ділового та публіцистичного стилів, наприклад: «Колгоспний лад виростив чудових жінок-новаторів соціалістичного сільського господарства» («Радянська Україна»). У художніх творах і в усному неофіційному мовленні щодо осіб жіночої статі уживана ще форма новаторка, напр.: «Із Москви новаторка — от хто вміє ткати!» (П. Тичина).
Новатором може бути й колектив: «Коли група буде новатором на дільниці, доможеться перевершення квартальних накреслень і зрештою виконає свою частку п’ятирічного плану на заводі не за п’ять років, а за чотири… хіба не буде це важливе партійне діло?» (Ю. Яновський).
Існують і споріднені однокореневі утворення — новаторський (прикметник до новатор і новаторство): новаторська пропозиція, новаторські шукання; новаторство (усе нове, прогресивне, що запроваджується в якій-небудь галузі людської діяльності; діяльність новатора). «Традиції Жовтня — це традиції новаторства, колективізму і діловитості» («Робітнича газета»); «Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю! Чи_мо’ новаторство не на часі?» (П. Тичина); новація (в юриспруденції — « припинення зобов’язання за згодою сторін через заміну його новим»; у загальному вжитку — « нововведення»: «Промісячении рев» …сприймається як особиста новація перекладача» («Радянське літературознавство»); «Дояром Петро Бабанюк став у п’ятнадцять років. Яка ж то була новація на той час!» («Знання та праця»).
Три слова — три далекі нащадки латинських першооснов, що з розвитком мови як суспільного явища розширили межі свого існування, зазнали перетворень і тепер виконують нові дуже важливі функції.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space