МЕР — МІСЬКИЙ ГОЛОВА

Обидві назви поширені у сучасному суспільно-політичному словнику і позначають керівника, чи голову, міста. У давні часи їх відповідником було слово посадник, напр.: «У великих європейських містах та в столицях вогнища розкладалися перед ратушами, а честь запалювати їх належала самому мерові (посадникові міст)» (О. Воропай).
Європеїзм мер активно увійшов у сучасний мовний вжиток у пострадянських країнах з кінця 80- х років XX ст. Мер — особа, що очолює місцеві органи самоврядування; голова міської адміністрації. Наприклад: прийти у приймальню мера; мешканці підписали звернення до мера міста; мер відвідав виставку; «З Днем святого Валентина вітає столичний меру (з газ.) і под. Поряд у газетах, де міститься офіційно-ділова інформація, вживають назву міський голова, як-от: «Київський міський голова Олександр Омельченко зустрів Президента України Леоніда Кучму в аеропорту « Бориспіль»; «Львівський міський голова заявив журналістам…»; «Як розпорядився Фастівський міський голова…» та ін.
Отже, іншомовне слово мер як ознака сучасної публіцистики придатне для розмовної, неофіційної практики, оскільки дозволяє економити мовні засоби. Якщо воно доречне для назв тимчасових програм, гасел ( напр., програма «Мери міст за чисте довкілля»), то в найменуваннях повторюваних тривалих офіційних заходів треба надавати перевагу традиційній українській назві міський голова.
Слово мерія, французьке за походженням, вживається на позначення органу міської виконавчої влади та приміщення, де розміщено цей орган. Отож, чуємо вислови засідання мерії, прийти до мерії.
Під впливом інтеграційних процесів у мові співіснують іншомовний та власне український відповідники.
Світлана Бибик

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space