Г. Т. ЯЦЕНКО

ЖИТЕЛЬ ЧИ МЕШКАНЕЦЬ?

Житель і мешканець — слова-синоніми, часто вони можуть заступати одне одного, але не в усіх випадках, бо кожне з них, означаючи певні поняття, має кілька семантичних відтінків і вживається в усталених словосполученнях. Так, слово мешканець насамперед означає особу, яка займає або наймає якесь приміщення. Найближчі синоніми до нього в цьому значенні слова — пожилець, жилець.
У Лесі Українки, наприклад, читаємо: «Антоніо: Се студія митцева? Ні, се пустка!.. Невже й мешканець хати їй підстать?» або: «Ніхто й гадки не мав, що Маріо Беніто це син .померлої прачки, колишній безпритульний мешканець горищ і забутих вагонів, маленький різнобровий Марко» (Ткач).
Слово житель із цим значенням в сучасній літературній мові трапляється рідше, ніж слово мешканець. Наприклад, у газеті « Вечірній Київ» читаємо: «Уявіть собі багатоповерховий будинок, кожний житель якого розмовляє своєю мовою і лише з великими труднощами розуміє сусіда. Тільки так можна образно уявити дивовижну різноманітність горців захмарного Паміру». Пор. також: «Гуляли це не загорьовані трударі, не жителі нужденних халуп на бідацькій приміській околиці, а безжурні володарі рухомого і нерухомого добра на землі» (Смолич). В обох цих випадках замість слова житель доцільніше вжити мешканець, як слово, що має в даному випадку точніше, конкретніше значення.
Крім того, слово мешканець означає особу, яка проживає в певній місцевості: в селі, місті, області і т. ін.: «Коли хтось із сільських мешканців не мав діла до мене, то заходив тепер лише рідко до нашої хати» (Кобилянська). У цьому значенні найближчим синонімом до слова мешканець виступає житель у його найпершому значенні. Мешканцями називають представників тваринного світу, які живуть у певній місцевості: «Ліс дивився на мисливця тисячами очей своїх невидимих мешканців» (Владко); «…ведмідь впевнено крокував селищем. Мешканець крижаних полів був голодний…» («Вечірній Київ»); «Орел — давній мешканець казахстанських степів» (Донченко). По відношенню до тварин слово житель вживається дуже рідко, можливо, тільки в поезії. Наприклад: «Прилетіли з вирію, здалека До околиць, де гніздо звили, Жителі чернігівські — лелеки» (Масенко).
Слово мешканець найчастіше трапляється у таких сполученнях: мешканець хати, квартири, барака, палати, готелю, трущоб, горищ, табору, кварталу, міста, селища, виселка, Києва, Австралії, лісу, зоопарку, озера і т. ін. Слово житель, крім того, що сполучається із родовим відмінком іменника, часто виступає з означеннями: міський, сільський, місцевий, тутешній, корінний, південний, печерний, цікавий тощо, утворюючи уже сталі словосполуки місцевий житель, тутешній житель, корінний житель і т. ін.
Що ж до слів жити і мешкати, то не можна не відзначити, що між ними значно менше спільного, ніж між похідними від них — житель і мешканець. Багатозначне дієслово жити тільки частково перетинається із значенням мешкати. У слові мешкати насамперед виділяється відтінок — « проживати у певному помешканні ( приміщенні)». Саме з цим відтінком ми зустрічаємо слово мешкати у багатьох наших письменників: О. Кобилянської, Лесі Українки, В. Стефаника, Ю. Яновського, З. Тулуб, С. Коваліва, О. Гончара, С. Голованівського, І. Цюпи, І. Вільде, Ю. Смолича, Г. Тютюнника та інших. Значно рідше воно вживається з відтінком « жити, проживати у певній місцевості».
Від мешкати також походять: мешканка, мешкання, мешкальний, але вони трапляються дуже рідко в мові художньої літератури. Слово мешкання має в українсько-російському словнику ремарку « обласне». Мешкальний зовсім не ввійшло до словника, хоч і трапляється в художньому стилі. Наприклад: «Серед города стоїть величезна будівля, стоїть вона уряд з другими домами, жовта, довготелеса, з заґратованими вікнами, і того, що вона опинилась тут же в мешкальному місті, а не десь там на ослоні, далеко на пустирі, того вона причепурилась: одіж її блідо-жовтої барви, чиста й нова» (Григоренко).

Значно продуктивніша основа дієслова жити. Наприклад: житель, жителька, житло, житловий, жилий, житець і інші, а вже від них розгалужується цілий ряд термінологічних утворень і словосполучень: житлове будівництво, житловий будинок, житлова палуба, житлова площа, житлове управління, житлові вагончики, житлова дільниця, житловий фонд, житлові умови, житловий масив, житловий відділ, житлові корпуси, житлова криза; ціла низка складених слів з компонентом житлово-: житлово-комунальний, житлово-побутовий, житлово-цивільний; ряд абревіатур: житлокомплекс, житлокооп, житлокоопівський, житлоплоща і под.
Так сучасна мовна практика використовує в багатьох випадках як паралельні форми мешканець і житель, мешкати і жити, які своїм зв’язком із різним; словотворчими моделями виявляють активність певних словосполучень, певних лексичних варіантів у конкретній мовній ситуації.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space