ЛІДІЯ ГНАТЮК

МІКРОКОСМОС: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ СЛОВА

У сучасній українській літературній мові вживаються ( передусім у книжних стилях) лексичні дублети грецького походження мікрокосм і мікрокосмос (гр. µ κροκι уσµοζ утворилося щляхом композиції від µικρуζ — ‘ малий’ і κуσµοζ — ‘ світ, всесвіт’), які в одинадцятитомному Словнику української мови витлумачено як ‘ світ дуже малих величин (атомів, електронів і т.ін.); протилежне макрокосм’ (СУМ. — Т 4. — К., 1973. — С. 733). Таке саме значення названих слів наведено й у Великому тлумачному словнику української мови ( К., 2001. — С. 528).
Аналогічну семантику згаданих лексем подано у Словнику іншомовних слів за редакцією О. Мельничука: «Світ малих величин ( атомів, молекул) на відміну від світу величин планетарного та зоряного масштабу» (К., 1977. — С. 434). У новому Словнику іншомовних слів це тлумачення повторено ( Укл. С. Морозов, Л. Шкарапута. — К., 2000. — С. 358). Етимологічний словник української мови названих слів не засвідчує зовсім.
Із наведеною семантикою слово мікрокосмос зустрічається не лише в науковому, а й у публіцистичному стилі: Мікрокосмос, якби людство змогло розумно засвоїти його, обіцяє такі казкові перспективи, що дуже спокусливо спробувати втілити біотехнологічну науку в життя ( Дзеркало тижня).
Проте практика вживання слів мікрокосм, мікрокосмос у сучасній українській літературній мові переконливо свідчить про те, що вони є полісемантичними й активно функціонують і в інших значеннях. У науковій філософській літературі ці лексеми традиційно використовуються як терміни на позначення світу людини на противагу великому світові, всевіту, — макрокосмосові, макрокосму: Мікрокосмос і макрокосмос — поняття, що відображають природу людини як малого світу і власне великий світ ( Всесвіт) в їхній взаємодії, у взаємному визначенні. …У радянській психології поняття людини як малого світу постає у творі С. Рубінштейна « Людина і світ»: мікрокосмос є своєрідним «зрізом», способом самовідображення макрокосмосу» ( Філософський словник. — К., 1986. — С. 386);«…на його [ Петра Могили. — Л. Г.] думку, «человhк участником ест всего створеня и самого Бога». За словами дослідника творчості Г. Сковороди В. Роменця: «Самопізнання людини і світу ( через людину світ пізнає сам себе) завершується з’ясуванням сенсу буття макро- і мікрокосму, і цей сенс є головною мотиваційною підоймою вчинкових дій, спрямованих на утвердження людини у світі, усвідомлення нею своєї гідності».
Лексеми мікрокосмос, мікрокосм із семантикою ‘ світ людини’ широко використовуються і в публіцистичному стилі. Наприклад: Зображення світового дерева відповідає його триєдиній просторовій моделі світу. Воно з’єднує Всесвіт — макрокосмос та людину — мікрокосмос ( Поступ); Для мислячого вчителя учень — мікрокосмос. Пізнаючи учня, вчитель пізнає себе, розкриває сутність людини ( Дзеркало тижня); Людина — це «мікрокосм», малий світ у світі великому ( Світло православ’я).
Одночасно з уживанням наведених слів у значенні ‘ світ людини’ спостерігається тенденція до розширення їх семантики, про що свідчить зокрема використання сполук типу мікрокосм індивіда, мікрокосм мешканців, мікрокосмос людського життя тощо, наприклад: Яковенко діє неординарно і дуже серйозно. Вона досліджує мікрокосм мешканців Речі Посполитої на всіх його рівнях — від побутового до релігійного, від соціального до військового ( День); Театр, який зародився при академіях, бурсах і навіть монастирях, через гру й розмаїтість барочних форм, використовуючи класичні та сучасні духовно- інтелектуальні тексти, допомагав пізнавати себе і навколишній світ. Основою пошуку був класичний постулат: мікрокосм індивіда відповідає нескінченності Всесвіту ( Дзеркало тижня); Будучи Божим задумом, Євхаристія, одягнена в літургію, становить мікрокосмос людського життя (сайт « Душпастерство в світлі вимог нового часу»).
Порівняймо також: Ну, от що таке театр? Це — мікрокосмос, маленька держава (Україна і світ сьогодні); Під реіфікацією П. Бергер та Т. Лукман розуміють « модальністьоб’єктивації людиною людського світу», коли вона впорядковує суспільство в його цілісності й сприймає його як мікрокосм, який відображає макрокосм всесвіту… ( Філософська думка). У розглянутих прикладах аналізовані лексеми функціонують із семантикою ‘ окремий (малий) світ’.
Цікаво, що Словарь русского языка С. Ожегова наводить лише слово микрокосм у значенні ‘ світ малих величин’ (М., 1988), а Словарь современного русского литературного языка в 17- ти томах фіксує два значення лексем микрокосм і микрокосмос: ‘1. Мир малых величин — атомов, электронов и т.п. (противопол. макрокосм). 2. В натурфилософии XVI в. и у некоторых философов древности — человек, являющийся средоточием большого мира — макрокосма и таинственно с ним связанный’ (ССРЛЯ. — Т. 6. — 1957. — С. 974). Толковый словарь русского языка в 4- х т. за редакцією Д. Ушакова ( М., 1996) теж подає обидва наведені вище значення слова микрокосм (лексема микрокосмос відсутня), причому на першому місці — Малый мир, вселенная в малом виде ( о системах, организмах в представлении древних философов; преимущ. о человеке), в противоп. макрокосму ( Т. 2. — С. 210).
У сучасній німецькій мові слово Mikrokosmos має три значення, вживаючись відповідно у трьох галузях науки. У філософії воно вживається у значенні ‘ малий світ людини як зменшене відображення всесвіту’, два інших значення стосуються біології — ‘ світ малих істот’ — і мікрофізики. Польські лінгвісти тлумачать mikrokosmos, як слово-омонім з іншими значеннями, в одному випадку — це ‘ світ людини’, в іншому — або ‘ світ дуже малих живих організмів’, або ‘ світ мікрочастинок’(Słownik współczesnego języka polskiego. —Warszawa, 1996. — S. 522).
Староукраїнській літературній мові грецизм µικροκуσµοζ був добре відомим. Учення староукраїнських книжників про мікрокосмос — людину як відображення, дзеркало, символ Всесвіту — спиралося на традиції давньогрецької філософії, зокрема на вчення Платона, перипатетиків, стоїків. В. Німчук стверджує, що античне вчення про мікрокосмос було поширеним у філософії Відродження й бароко ( Петро Могила в духовній історії України. — К., 1997. — С.187).
Мові перших слов’янських перекладів із грецької — старослов’янській — ці слова ще невідомі. Не засвідчені вони також ані в словнику давньоруської мови І. Срезневського, ні в Словаре древнерусского языка (XI—XIV вв.), ні в Словаре русского языка XI—XVII вв., ані в лексикографічних працях кінця XVI—XVII ст.
У « Лексиконі» Памви Беринди 1627 р. зафіксовано лише слово косма (з вказівкою на можливий його варіант козма), яке тлумачиться як міръ (с. 217). У реєстровій частині рукописного « Лексикона латинського» Є. Славинецького середини XVII ст. наведено слово microсosmos, яке перекладається як мал(и)й ми(р) ( К., 1973. — C. 269).
Малый мыр як світ людини є одним із чотирьох світів у філософії К. Транквіліона- Ставровецького, який у своєму « Зерцалh богословіи» вказував на давньогрецькі корені цього філософського терміна: Чєловhка з#с# назвал малым миром єдин з филозофов поганских Димократ (л. 29 л.). До вчення про макро- і мікрокосм звертався і П. Могила, зауважуючи, що слушне ся называет чловhк малым свhтом.
Георгій Кониський у своєму філософському курсі , прочитаному латиною в Києво- Могилянській академії в 1749—1754 роках, говорячи про поділ світу на великий і малий, розмірковував про те, чому людину називають малим світом — мікрокосмом: «Інші ж знову ділять створений світ на малий і великий. Великим називають той, який містить усі створені речі, як тілесні, так і безтілесні, а малим називають саму людину, по-грецьки µικροκοσµуζ (мікрокосм), тому що, очевидно, вона одна охоплює досконалості всіх створених речей і навіть, понад те, мислить про природу, позбавлену матерії» (Кониський Г. Філософські твори: У 2- х т. — Т. 2. — К., 1990. — С. 212).
Терміни мікрокозм, мікрокосмос позначають один із найважливіших філософських концептів Г. Сковороди. Уже в першому своєму діалозі « Наркісс» він сформулював філософське визначення людини як окремого світу: «А человhк есть он маленькій мырок, и так трудно силу его узнать, как тяжело во всемырной машинh начало сыскать…» (Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2- х т. — Т. 1. — К., 1973. — С. 174; виділення Г. Сковороди). Пізніше мислитель формулює цілісну концепцію трьох світів, у якій світові людини відводиться центральне місце: «Дух. … Суть же тры мыры. Первый есть всеобщій и мыр обительный, гдh все рожденное обитает. Сей составлен из безчисленных мыр-мыров и есть великій мыр. Другіи два суть частныи и малыи мыры. Первый мікрокозм, сирhчь — мырик, мирок, или человhк. Во обительном коем либо мыр.: солнце есть оком его, и око убо есть солнцем. А как солнце есть глава мыра, тогда не дивно, что человhк назван мікрокосмос, сирhчь маленькій мыр» (Там само. — Т. 2. — С. 137; виділення наші — Л. Г.).
У лексикографічній праці М. Яновського « Новый словотолкователь» (1803—1806) підкреслюється традиційність філософських термінів микрокосм і малый мір: «Микрокосм… Малый мір. В философіи так называется человhк по причинh удивительной разности, примhчаемой в составленіи тhла его и соединеніи духовнаго и разумнаго существа с оным» (Т. 2. — С. 686).
Незважаючи на традицію вживання в староукраїнській літературній мові XVIII ст., слова мікрокосм, мікрокосмос не засвідчені українськими лексикографічними джерелами XIX — поч. XX ст. (рукописний « Словарь малороссійскаго, или юго-восточнорускаго языка…» П. Білецького-Носенка (1838—1843), « Малоруско-німецкий словар» Є. Желехівського (1886), Словарь української мови Б. Грінченка (1908). У словнику В. Даля витлумачено лексему микрокосмъ: «Малый міръ, вселенная въ маломъ видh; человhкъ; пртвоплжн. макрокосмъ, вселенная въ большомъ видh» (Даль В. Толковый словарь живаго великорусскаго языка. — Т. 2. — 1881. — С. 325).
Отже, слова мікрокосмос і мікрокосм у кириличному оформленні з семантикою ‘ світ людини’ засвідчені у староукраїнській літературній мові XVIII ст. Функціонують і в сучасній українській літературній мові. Історія зберегла їх давнє значення, а сучасність розширила лексичну сполучуваність і сферу вживання.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space