НАТАЛІЯ МЕХ

МІНЕЯ ТА ТРЕБНИК

Як відомо, історія діє через моральний зріз конкретної особистості, тому й нинішні наші негаразди пов’язані з браком культури. Занедбана в радянські часи духовність України потребує сьогодні відновлення, адже без засвоєння багатства християнської спадщини неможливий культурний розвиток нації.
Спробуймо долучитися до сакральних скарбів, з’ясувавши семантичну глибину понять Мінея та Требник.
Академічний 11- томний Словник української мови подає такі визначення: ‘Мінея — ж. Церковна книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця’. Це слово вживав у своїй творчості Т. Шевченко: Бувало, в неділю, закривши мінею, По чарці з сусідом випивши тієї, Батько діда просить, щоб той розказав Про Коліївщину. Зрідка використовувалось воно як елемент порівняльних конструкцій у мові художньої прози: Побачивши Мар’яна, вони замовкли, конторик втупив окуляри і носа в якусь велику, наче мінея, книгу.
Слово Требник має таке тлумачення: ‘Богослужбова книга, що містить молитви для треб’ (Т.Х. — К., 1979). На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль [єпітрахиль] замотаний (А. Свидницький); Лежали на столі книги церковні: требник митрополита Петра Могили (Ольченко).
Як бачимо, визначення, які пропонує нам СУМ, не надто виразні, термінологічно не окреслені, вони не дають повного уявлення про поняття Мінея та Требник.
Для детальнішого з’ясування їх значень пропонуємо звернутися до фахових видань. Російськомовний тлумачний словник « Русские святые» пояснює: Мінея (гр.) — богослужбова книга Православної церкви, що містить служби річного літургійного кола. Мінея містить стихирі, канони, кондаки та ікоси Господнім та Богородичним святам, а також святим на кожен день; Требник — богослужбова книга, яка застосовується в окремих або особливих випадках, уміщує молитвослів’я та священнодійства, що відбуваються у разі потреби одного або кількох християн».
«Словник церковно-обрядової термінології» (Львів, 2001) подає такі визначення описуваних понять: Мінея — церковно-богослужбова книга, що містить змінні частини богослужінь нерухомих церковних свят на кожен день місяця окремо; Требник — церковно-богослужбова книга, що містить тексти таїнств, освячень, благословінь та вказівки щодо їх проведення; заст. Євхологій.
Крім загального визначення Мінеї та Требника, останнє видання подає варіанти сполучуваності зазначених слів, пор.: Мінея Загальна — мінея, що містить змінні частини загальних богослужінь окремо для кожного класу святих; Мінея Місячна — церковно- богослужбова книга, що містить тексти змінних частин богослужінь нерухомих церковних свят, які розміщені в календарному порядку за місяцями та днями; Мінея Святкова — церковно-богослужбова книга, що містить тексти змінних частин богослужінь Господніх, Богородичних церковних свят і свят особливо шанованих святих; Анфологій; Трефологій; Цвітослов; Цвітна Мінея; Мінея Цвітна — те саме, що Мінея Святкова; Мінея Четья — збірка життєписів святих, що розташовані в календарній послідовності вшанування пам’яті цих святих Церквою, призначена для позабогослужбового читання. А також: Требник Великий — требник, що містить тексти більшості треб; Повний Требник; Требник Малий — требник, який містить тексти найчастіше здійснюваних треб; Требник Повний — те саме, що Требник Великий.
Наведені варіанти сполучуваності допомагають розкрити зміст сакральних понять Мінея та Требник.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space