А. О. ЗАГНІТКО

МИСЛИТЕЛЬНИЙ ЧИ МИСЛЕННЄВИЙ?

В українській мові вживається декілька прикметників і дієприкметників, які кваліфікують процес мислення, пор.: мислений («який постає в думках, уявляється»): «Рухи м’язів… сприяють відтворенню мислених образів об’єктів, є матеріальною основою їх порівняння, аналізу, узагальнення» (3 журн.); мислимий («який може бути, відбуватися, можливий»): «Утвердження справжнього мислиме тільки при умові поширення загальнолюдських ідеалів» (3 журн.); мислячий, зрідка мислящий («той, хто мислить»): «Нам треба творити мистецтво, що несло б у собі високу, передову мисль, показати людей душевно багатих, мислячих» (О. Довженко) ; «Саме природність пояснює всю передісторію людського мозку, духу, без якої існування мислящого людського мозку залишається чудом» (Філософська думка). Серед наведених означень немає прикметника чи дієприкметника, що виступав би в складі розгорнутої назви процесу мислення, тобто був синонімічним конструкції « процес мислення» (пор. рос. «мыслительный процесе», «мыслительная деятельность»).
Російське мыслительный в українській мові перекладається як мисленнєвий (за аналогією до « мовленнєвий»), тобто такий, що має відношення до мислення як процесу, і мислительний, що є похідним від іменника мислитель: «Мисленнєва діяльність належить до вищих типів діяльності людського мозку» (Філософська думка). Однак рівнозначними, взаємозамінними прикметники мисленнєвий, мислительний вважати не можна, тому що вони відрізняються як відтінками в значенні, так і сферою вживання.
У сучасній українській літературній мові на позначення динаміки мислення, самого процесу мислення, що відбувається під час повідомлення про нього, доцільнішим є вживання прикметника мисленнєвий. Так, наприклад, при аналізі особливостей мислення учнів, що характеризується значним динамізмом, правильним буде вживання словосполучень типу «мисленнєві орієнтири школярів»; «мовленнєві і мисленнєві навички п’ятикласників» (пор. «В учнів середнього віку досить швидко розвиваються мисленнєві навички, що є наслідком становлення їх життєвих цінностей» (Радянська школа). А кваліфікація тих чи інших операцій чи напрямків мислення навпаки вимагає послідовного уживання слова «мислительний». Його зміст спрямований тільки на характеристику тих чи інших тенденцій мислення, відображення їх абстрактного рівня.
Слово мисленнєвий виступає ознакою усного мовлення. Прикметник мислительний послідовно використовується в усіх жанрах книжного мовлення. Так, в останньому виданні «Філософського словника» (К., 1986) слово « мислительний» вживається в різноманітних словосполученнях на позначення тих чи інших аспектів чи нюансів мислення ( загальна кількість становить 25). Слово ж мисленнєвий тут зовсім не зустрічається.
Прикметник мислительний є ознакою наукового, офіційно-ділового стилів: «Зародки мислительної діяльності у формі елементарного, наочно-дійового, «моторного» мислення властиві вже вищим ссавцям» (Філософський словник); «Оскільки мислення є відображенням матеріального буття, деякі природні процеси можна використовувати для кібернетичного моделювання мислительних актів» (Там же).
У сучасній літературній практиці більш поширеним є прикметник мислительний: «Саме ці процеси формують у дошкільному віці мислительні сторони підсвідомого образу буття і головні соціальні властивості— особи— установки» (Філософська думка). Більш прийнятним виступає прикметник мислительний і в психологічному плані. Так, із 127 анкетованих тільки двоє визнали нормативність прикметника мисленнєвий, причому основну масу анкетованих складали студенти-словесники та учителі української мові і літератури (105 осіб). Неоднаково слово мисленнєвий і тлумачилось. Одні кваліфікували його як синонім до мислений, інші — стверджували його пряму приналежність до процесу мислення. Прикметник мислительний тлумачився однозначно — « пов’язаний зі здатністю мислити, той, що належить до мислення».

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space