МГНОВЕНИЕ — МИТЬ

Російське слово мгновение перекладається українськими мить; момент, мент; хвилина, хвилька, хвилинка. З них найконкретніші три останні слова: хвилина, хвилька, хвилинка — «певний короткий проміжок часу», як зазначено в тритомному Російсько-українському словнику 1968 року ( див. статтю мгновение). ́
Відповідники момент, мент позначають певну часову точку, яка не має протяжності, але піддається фіксації цілком визначено, виразно, а слово мить передає поняття часу майже невловимого. Мить семантично найближче до російського мгновение. Але, на відміну від останнього, мить практично не утворює множини. Однією з важливих причин цього є високий ступінь узагальнення, виражений словом.
Яким же способом передати множину від мгновение українською мовою? Як перекласти назву кінофільму « Семнадцать мгновений весны»?
У пошуках адекватного українського відповідника звернулися до абстрактного іменника на -ість — миттєвість, утвореного від прикметника миттєвий, що походить від мить. Так вийшли із становища, давши український переклад назви фільму « Сімнадцять миттєвостей весни». Не можна сказати, що це найкращий вихід. Чому?
Слово миттєвість було вже раніше, але називало не час, а властивість за значенням прикметника миттєвий: миттєва зустріч — миттєвість зустрічі, миттєве рішення — миттєвість рішення. Крім того, множина, як зауважують деякі дослідники мови, утворюється тільки від тих абстрактних іменників на -ість, лексичне значення яких дозволяє розвинути протиставлення « один — багато»1. А лексичне значення слова миттєвість не розвиває такого протиставлення ( пор. ряд подібних словосполучень: миттєвість зустрічі, миттєвість рішення і плинність часу, короткочасність зустрічі, блискавичність рішення, моментальність рішення).
Незважаючи на це, форма миттєвість надзвичайно швидко набула, образно кажучи, широких прав. Цьому сприяла масовість інформації ( телебачення, преса), авторитет улюбленого фільму.
Наскільки це слово глибоко проникло в мову, свідчить його спеціальне стилістичне використання у різних текстах. При цьому не завжди замислюються над можливими наслідками обігрування цього слова. Візьмімо, наприклад, сатиричний нарис В. Затинацької у газеті « Вечірній Київ» від 27 березня 1975 року на стор. З під заголовком « Дев’ятнадцять миттєвостей Дєлягіна», де йдеться про дрібного шахрая, що привласнював електроенергію, не бажаючи за неї платити. Даючи такий заголовок, авторка й редактор виходили з похвального задуму: посилити викривальну суть допису. Асоціації читача викликають усмішку на його вустах. Але таке зіставлення знижує героїчне, применшує його силу, ставить відважного розвідника на одну дошку з якимсь детективом.
У деяких газетах ( а потім і в радіопередачах) на якийсь час появилась рубрика «Миттєвості нашого життя», що висвітлювала трудове життя Києва та України.
Чи завоює слово миттєвість права синоніма до слова мить? На це питання скоріше можна відповісти негативно, ніж позитивно, оскільки за словом миттєвість закріпилося абстрактне значення, яке стоїть на перешкоді розвитку в ньому інших значень, особливо конкретних. Адже звичайний шлях розвитку семантики слова — від конкретного до абстрактного.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space