С. С. ПЕТРОВСЬКА

МОЖЛИВІСТЬ ВИВЧИТИ — МОЖЛИВІСТЬ ВИВЧЕННЯ

Перед кожним, хто вимогливо ставиться до мовлення, часто постає питання: яке слово, який вислів доречні в певному конкретному випадку. Питання про вибір ускладнюється існуванням паралельних засобів мовлення. Близькість значення та походження таких засобів, можливість взаємозаміни ще не свідчать про те, що їх завжди можна використовувати одне замість одного.
Так, на перший погляд мало чим відрізняються словосполучення можливість вивчити та можливість вивчення, їх об’єднує спільний головний член — загальний іменник, а підпорядковані члени мають один корінь і пов’язані словотвірними зв’язками (вивчення — похідне від вивчити), в кожному сполученні головне слово зв’язане з підпорядкованим одним типом синтаксичних відношень ( як іменник, так і неозначена форма дієслова виконують роль означення). З подібними словосполученнями порівняймо речення: «Я рішуче за те, щоб дати Ярошенкові можливість виправдатись» (О. Левада); «Ішлося про можливість спільного виступу» (з газет). Неважко помітити, що виділені словосполучення легко піддаються перетворенню, не змінюючи при цьому загального змісту речення, не впливаючи на форми інших слів: «Я рішуче за те, щоб дати Ярошенкові можливість виправдання»; «Ішлося про можливість спільно виступити».
Вибір одного з синонімів ( ідеться про синтаксичні синоніми) зумовлений відтінками значення конкретних словосполучень, стилем широкого контексту, емоційно експресивним забарвленням. Одне з наведених речень взято з художньої літератури ( драматургії), друге — з газетної публіцистики. Конструкція з віддієслівним іменником зустрічається не так часто, як конструкція з неозначеною формою, що характерна для публіцистики, мови науки, ділового мовлення, але майже не вживається в поезії. Такий розподіл конструкцій за стилями є виявленням дії мовної норми.
Синонімічний ряд не обмежується лише двома синонімами можливість вивчити — можливість вивчення. Є ще й такі конструкції, як можливість для вивчення, можливість щодо вивчення. Щоправда, загальне значення цих словосполучень дещо відрізняється від значення двох попередніх.
У прозових художніх творах переважають конструкції з неозначеною формою: «Маємо можливість виявити, де знаходиться хлопчик» (О. Гончар). Інші конструкції трапляються в художній прозі лише зрідка: «Поки буде можливість переселення на нову землю, доти наш дядько буде не обробляти, а копирсати, мучити грунт» (М. Стельмах). У публіцистиці словосполучень з віддієслівними іменниками більше, ніж деінде, при цьому іменник нерідко приєднується до головного слова з допомогою прийменника: «Слід знаходити додаткові можливості для надання житла молодим фахівцям» (з газет). Науковий стиль дає приклади використання як прийменникових, так і безприйменникових словосполучень з віддієслівними іменниками: «Значно менші можливості щодо творення похідних мають іменники на — вод» (Мовознавство); «Спадкова нервова організація дитини несе в собі тільки можливості розвитку рис характеру» (Вікова психологія).
Є певні відмінності в значенні наведених конструкцій, але вони не настільки значні, щоб лише ними мотивувати вибір одного з синонімів, однак і не настільки непомітні, щоб на них не звертати уваги. Особливо відчутна різниця в значенні прийменникових словосполучень, з одного боку, та безприйменникових, — з другого. Семантика безприйменникових конструкцій складається із значень двох слів, що при сполученні виявляють лише певні відтінки значень. Прийменник для вносить в словосполучення додатковий відтінок: указує на предмет, заради якого що-небудь здійснюється, на призначення предмета, на мету дії. Прийменник щодо акцентує в словосполученні значення відношення, причетності, стосунку.
Відмінності в значенні словосполучень не є вирішальними для остаточного вибору тієї чи іншої конструкції в кожному конкретному випадку. Основне — ситуація, контекст, стиль. Це підтверджується вживанням ще одного синоніма. Якщо головне слово виступає в множині, до наведених вище приєднується така конструкція, де слово можливість входить до складу головного речення, а підпорядкований член утворює підрядне речення, наприклад: «Тепер учні мають усі можливості, щоб на практиці перевірити здобуті знання» (з газет). Тут слово можливість дещо змінює свою семантику: якщо в однині воно означало те, що може стати дійсністю за наявності певних умов, то в множині воно означає реальні умови, засоби для здійснення чогось.
Конструкція з підрядним реченням ( нехарактерна для художнього мовлення, вона поширена в інших функціональних стилях) дозволяє викласти більший обсяг інформації: від головного слова залежить не обмежена кількість підпорядкованих слів, а ціле речення. Поширена в науковому мовленні, ця стисла форма здатна наповнюватися широким змістом.
Аналіз конкретного вживання свідчить про те, що словосполучення з неозначеною формою використовуються в мовленні значно частіше, ніж інші, оскільки вони найбільш нейтральні за своїми стилістичними характеристиками. Перевага конструкції з віддієслівним іменником, як правило, надається тоді, коли в словосполученні є означення. Якщо дієслово в неозначеній формі і віддієслівний іменник, похідний від нього, мають різні значення, використовується також конструкція з віддієслівним іменником. Більш активна конструкція з віддієслівним іменником і тоді, коли головний член словосполучення — багатозначне слово, яке виявляє свої різні значення в залежності від того, з чим воно поєднується — з неозначеною формою дієслова чи віддієслівним іменником. Важливими для вибору потрібного синоніма є не стільки відмінності в значенні словосполучень, скільки умови широкого контексту, стилістична настанова, можливість надати висловленню того чи іншого емоційного, експресивного, оцінного забарвлення.
Синонімічні ряди організовуються на базі синтаксичних зв’язків багатьох іменників. Численні іменники, похідні від дієслів, прикметників, прислівників, непохідні іменники із загальним значенням здатні приєднувати і неозначену форму дієслова та віддієслівні іменники ( з прийменниками або без них). Такі словосполучення, які пропозиція створити — пропозиція про створення — пропозиція щодо створення; необхідність удосконалити— необхідність удосконалення; право вступити — правої вступу — право на вступ, вживаються дуже широко.
Деякі з них трапляються навіть у поезії. В поетичних рядках спроможність приєднувати до себе неозначену форму дієслова виявляють такі іменники, які в інших умовах не поєднуються з подібними словами:
Се повноцінність. Але не сповна,
Коли не маєш талану прощати
(Б. Олійник);
А я обрав нелегке ремесло
Шукати слово скарбом таємничим,
Плести й кромсати свій убогий вірш —
Блідий відбиток дійсності людської
(А. Малишко).
Ці словосполучення сприймаються як незвичні завдяки поєднанню в них значень таких слів, що в інших контекстах рідко стоять поруч і називають такі явища, які в дійсності, в мисленні рідко пов’язуються: талан прощати, ремесло шукати, ремесло плести й кромсати.
Зрідка зустрічаються в поетичних творах словосполучення з інших стилів: звичка згадувать, право говорити, потреба взяти, наказ шукати. Вони стилістично вмотивовуються експресивними потребами тексту, наприклад:
Дано Косарику наказ
Моїх слідів шукати враз
(А. Малишко).
Інколи трапляються випадки порушення мовних норм: «Він учив синів любитибатьківщину, благословляв їх на славний шлях служити своєму народові» (з газет); «Ці заходи підвищать зацікавленість обласних Рад, підприємств у повнішому вишукуванні резервів в області» (з газет). У першому реченні створюється небажана Двозначна ситуація — благословив служити чи шлях служити? Словосполучення на шлях служіння було б тут більш доречним, зняло б неясність. Друге речення, навпаки, переобтяжене іменниковими формами настільки, що їх нанизування заважає сприйняттю змісту.
Отже, знання синонімічних засобів мовлення, вміння користуватися ними сприяє більш точному, повному, емоційно різноманітному вираженню думки.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space