Не варто сперечатися про те, звідки взяли, а треба тільки зазначити, що сього слова тримають скрізь на цілій Україні.
(А. Кримський, 1901)
В українській мові є чимало засобів, які дозволяють стисло й чітко викласти думку, уникнувши стилістично невмотивованих повторень.
(І. Вихованець // Культура слова. — Вип. 30, 1986)

УНИКАЙМО ЗАЙВИХ СЛІВ

Однією з важливих ознак культури мови є точність вираження думки. Порушенням цієї вимоги вважають мовний надмір, або плеоназм. Наприклад, поширеними в усній мові, а часом і в засобах масової інформації, рекламі є вислови: моя власна думка, на сьогоднішній день, це сталося у січні місяці, спустися вниз, звести очі вгору, взаємне співробітництво, долоні рук, незначні дрібниці. Такі мовні конструкції потребують редагування: моя думка, на сьогодні, це сталося у січні, спустися, звести очі, співробітництво, долоні, дрібниці. Надлишок інформації містять словосполучення на зразок: підступна зрада, наївна простота, приховані таємниці, підніматися нагору, кипить гаряча робота, є в наявності, зігнути ноги в колінах / руки у ліктях, треба розглянути внесені пропозиції, пильно контролювати, виконання взятих зобов’язань, привітати з досягнутими успіхами, у кожного своя заповітна мрія ( тут і далі виділені слова — « зайві»).
Ще одним виявом мовного надміру є тавтологія — змістові повтори, вживання поряд спільнокореневих слів, наприклад: забезпечувати безпеку (треба зробити безпечним, гарантувати безпеку, убезпечити), внести внесок (треба зробити внесок), користь від використання приладів (треба вигода від використання). У таких випадках слід зняти одне зі спільнокореневих слів або замінити його синонімом ( іменником, прикметником, дієсловом).
Не кожне повторення спільнокореневих слів можна вважати мовною помилкою. Існує чимало словосполучень, у яких тавтологія неминуча: чорне чорнило, словник іншомовних слів, закрити кришкою, вимити мийку, загадати загадку, зупинитися на зупинці, бригадир першої бригади, розмовна мова тощо. Спроби уникнути повторення тут будуть невдалими.
Можна вважати виправданим уживання у вузькому контексті спільнокореневих слів, які є єдиними назвами певних понять. Найчастіше це стосується термінів, уживаних у науковому чи офіційно-діловому стилях: Сучасна мовна практика засвідчує, що поповнення термінологічного фонду відбувається за рахунок термінологізації загальновживаних слів (з навч. літ.); Рекламіст бере на себе виконання таких робіт: 1. Подає на затвердження рекламодавцю .. детальну програму робіт з реклами продукції із зазначенням кількості та якості рекламних виробів (з офіційного документа).
Часто запозичені слова можна без шкоди для тексту замінити абсолютними синонімами: вишуканий делікатес — вишукана страва; майстерний віртуоз — майстерний виконавець; народний фольклор — народна творчість; гігантський мегаполіс — величезне місто; захисний імунітет — захисні сили організму; промислова індустрія — промисловість / індустрія; внутрішній інтер’єр — внутрішнє оформлення (оздоблення); місцевий абориген — місцевий житель (перше словосполучення — плеонастичне).
Надуживання слів іншомовного походження не тільки ускладнює сприйняття тексту, але й спричиняє появу таких плеонастичних словосполучень: демобілізуватися з армії (демобілізуватися — ‘увільнитися зі збройних сил’), прейскурант цін (прейскурант — ‘довідник цін’), уперше дебютувати (дебютувати — ‘виступити уперше’), міміка обличчя (міміка — ‘рух м’язів обличчя’), особливості специфіки (специфіка — ‘особливість’), патріот Батьківщини (патріот — ‘земляк, співвітчизник’), меню страв (меню — ‘підбір страв’), адреса місця проживання (адреса — ‘місце проживання’), маршрут руху ( маршрут — ‘шлях руху’).

Деякі словосполучення усталилися у мові, хоч з огляду на етимологію можна зробити висновок про їх плеонастичність: монументальний пам’ятник (від лат. monumentum — ‘ знак пам’яті’), період часу (від гр. περίοδος — ‘ коло часу’), кредит довіри (від лат. credo — ‘ вірю, довіряю’), експонат виставки (від лат. expono — ‘ виставляти напоказ’), букіністична книга (від фр. bouquin — ‘ стара книга’), реальна дійсність (від лат. realis — ‘ дійсний’), практична діяльність (від гр. πρακτίκα — ‘ діяльність’).
Грецизм ностальгія ( υόδτος — ‘ повернення додому’ і αλγος — ‘страждання, біль’) колись мав одне значення — ‘ туга за батьківщиною’. Сучасні словники додають значення ‘туга за минулим, за пережитим’ (похідне дієслово ностальгувати — ‘тужити за минулим’). Порушенням мовної норми є словосполучення ностальгія за батьківщиною, тим часом прийнятною і зрозумілою на сьогодні видається почута фраза: На третій день відпочинку в (назва екзотичної країни), скуштувавши майже всі місцеві наїдки, відчув таку ностальгію за борщем!
Мовці, захопившись уживанням іншомовних слів, часом не помічають, що припускаються помилок у таких словосполученнях: основна домінанта (домінанта — ‘основний складник чогось’), бурхливі овації (цей різновид оплесків завжди бурхливий), він говорив, ефектно жестикулюючи руками (жестикулюють лише руками), у нас нема іншої альтернативи (альтернатива — це ‘ вибір із двох можливих варіантів’), повний кворум (кворум — ‘ кількість присутніх на зборах організації, достатня для визнання зборів правомочними’; тобто кворум не може бути повним або неповним: він або є, або його немає), плани на майбутнє (план в одному зі значень — ‘ заздалегідь визначений порядок, послідовність здійснення певних дій’), найбільш оптимальний (оптимальний — ‘ найкращий з можливих варіантів’), сервісне обслуговування (сервіс у перекладі з англійської і є ‘обслуговування’ — споживачів часто « беруть на гачок», привертаючи їхню увагу подібними словосполученнями, тим часом не завжди сервісний означає якісному).
У словосполученнях пам’ятний сувенір, передовий авангард, вільна вакансія, головний пріоритет, основний лейтмотив, зовнішній антураж, потенційна можливість, різні варіанти, власний автопортрет, попередній аванс виділені прикметники « зайві» — вони називають ознаки, відтворені в характеризованих ними іменниках.
Зважаючи на постійне поповнення української мови словами іншомовного походження, а отже, й широкі можливості вибору лексичних засобів, не слід забувати про небезпеку хибного вживання запозичень. Культура української мови проголошує не викорінювання іншомовних слів, а вимогу не зловживати ними, послуговуватися відповідно до їхнього значення і конкретної ситуації.
Олена Тодор

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space