В. В. ГРЕЩУК

НАПРУГА — НАПРУЖЕННЯ — НАПРУЖЕНІСТЬ

У сучасній українській мові поширені спільнокореневі іменники напруга, напруження, напруженість, які виражають подібні поняття. Усі три слова багатозначні. Семантично найближчі між собою іменники напруга і напруження. Значеннєву близькість цих слів зумовило те, що вони обидва утворені від дієслова напружити ( напружитися) за допомогою синонімічних словотворчих засобів — нульового суфікса і суфікса -нн(я). Ці суфікси української мови належать до так званих транспозиційних, тобто таких, які переводять слова з однієї частини мови в іншу, зберігаючи при цьому лексичні значення твірних.
Головні значення віддієслівних іменників напруга і напруження « дія і стан за значенням напружувати, напружити і напружуватися, напружитися» є результатом переходу дієслова у клас іменників: «Тріщать у напрузі натягнуті шлеї» (М. Стельмах); «Йому допомогли підвестися, але садівник був такий слабий, що після кількох зусиль, які коштували йому великого напруження, знову схилився на коліна» (В. Петльований). У семантиці аналізованих слів спільним є також значення « стан піднесення, збудження, зосередження сил при здійсненні чого-небудь ( крайня межа), вищий ступінь у здійсненні чого-небудь» (пор.: «Мати в нервовій напрузі стала прислухатися, чи не під’їжджає шкільний автобус до брами» (О. Гончар); «І тремтячими від нервового напруження руками почав стягати з умерлого ремінь» (Г. Хоткевич) та термінологічне значення « величина тиску або розтягання, що виникає в твердому тілі внаслідок зовнішніх впливів» (напруга сталі, напруження металу).
Слова напруга і напруження з’явилися в українській мові в другій половині XIX ст. як рівнозначні, але в процесі співфункціонування намітилося розходження в їх семантичних структурах. Іменник напруження на відміну від спільнокореневого слова напруга розвинув переносне значення « скрутне, важке становище де-небудь, з чим-небудь»: «У роки, коли буває великий урожай, створюється.. напруження з робочою силою і транспортом» (Хлібороб України).
Треба відзначити і термінологічне значення іменників напруга і напруження. Обидва вони вживаються на позначення величини тиску або розтягання, що виникає в твердому тілі внаслідок зовнішніх впливів ( сили, температури і т. ін.): «Точний розподіл внутрішніх механічних напружень необхідний при конструюванні п’єзо-трансформаторів та інших складних пристроїв» (Знання та праця); «За Уралом дні і ночі заграв виснули підпруги, сталь засліплювала очі, сталь найвищої напруги» (М. Рудь). Але значення « фізичний стан електрики, яким визначають силу струму» властиве тільки іменнику напруга: «Усю гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги» (О. Корнійчук) .
Іменник напруженість утворено за допомогою суфікса — ість від прикметника напружений. На відміну від спільнокореневих віддієслівних утворень він позначає не дію або стан, а передає ознаку, виражену твірним прикметником. Відмінність лексичних значень слів напруження і напруженість добре видно з такого речення: «…звучання голосу у верхньому регістрі пов’язане з деяким напруженням голосового апарату, і кобзарі майстерно використовували ефект цієї напруженості» (Нар. творчість та етнографія).
Цікаво відзначити, що за характером формування лексичних значень іменники напруга, напруження і напруженість однотипні: їх твірні виражають ті самі поняття, відповідно дію, ознаку, пор.: напружити м’язи — напруга м’язів, напружити силу — напруження сили, напружена увага — напруженість уваги тощо.
Таким чином, для позначення дії, стану слід уживати слова напруга чи напруження, що в більшій частині значень можуть виступати як взаємозамінні. При цьому варто пам’ятати, що загалом іменники на — нн(я) більш книжні, ніж спільнокореневі утворення з нульовим суфіксом. Якщо йдеться лише про абстраговане поняття, то вживають іменник напруженість.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space