НАПРЯМ — НАПРЯМОК

Донедавна в українській мові ми спостерігали незначне стилістичне розрізнення слів напрям і напрямок. І хоч на загал вони вважалися взаємозамінними, стилістично паралельними, все ж існували певні застереження щодо їх вживання. Наприклад, лише напрямок мовознавці радили говорити тоді, коли йшлося про лінію фізичного руху на невеликих відстанях, як-от: вітер змінного напрямку; іти в напрямку до Хрещатика. Саме у такому значенні функціонувало це слово і в публіцистиці та художній літературі: «Вони посувалися в тім же напрямку, що й Максим» (І. Багряний); «досліджено рух вітру у напрямку відносно лінії горизонту» (з газ.). Але якщо лінія руху була визначена загально ( південь, північ і под.) або вказували пункт, розташований на значній відстані, тоді надавали перевагу слову напрям: Про появу та напрям руху торнадо населення попереджають по радіо; авто рухається у напрямі на захід.
Довідники з культури мови фіксували також ряд інших словосполучень із нормативним вживанням напрям. Так, лише це слово рекомендували вживати у переносному значенні, коли йшлося про шлях розвитку, ідейну спрямованість, літературний рух або течію тощо: «дано всебічний аналіз основних напрямів і особливостей сучасного світового розвитку» (з газ.).
Особливо показовим було побутування цього слова у словосполученнях на зразок стратегічний напрям, напрям переговорів, напрям політичної діяльності тощо, де воно набувало статусу ідеологеми.
Тільки напрям функціонував у значенні ‘ ділянка фронту’: бої на київському напрямі; перебазування військ у південному напрямі. Ймовірно, що така особливість його мовно- психологічного сприйняття зумовлена колишньою актуальністю у воєнні та повоєнні роки: напрям мав семантику більш загальну, навіть ідеологічну, тоді як напрямок позначав часткове поняття ‘ лінія фізичного руху на невеликих відстанях’.
Сьогодні ж спостерігаємо цікавий процес семантичного вирівнювання обох семантичних полюсів пари. Сама мова, чутливо реагуючи на суспільно-психологічні зміни мовців, нівелює різницю між напрямом і напрямком ~ вони стають взаємозамінними. У сучасному публіцистичному, науковому, художньому стилях помітною є тенденція до уникнення напряму, намагання замінити його напрямком без жодного стилістичного зниження тексту.
Отже, колись просто близькі, але не тотожні за значенням слова напрям і напрямок за сучасною мовною нормою є взаємозамінними. Інша річ, що інколи логіка, чуття підказує мовцям, яке слово доречніше вжити у конкретній ситуації. Тому стратегічним буде напрям, а йдемо, рухаємося — у напрямку.
Сюта Галина

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space