ОБЛАДНАННЯ — ОБЛАДУНОК

Ці слова, незважаючи на схожість звучання і походження від одного дієслова — обладнувати, збігаються не у всіх закріплених за ними у мові значеннях. Різною є також активність їх використання та стилістична маркованість.
Із тлумачення, поданого у СУМ, робимо висновок, що слово обладнання правильно, доречно вживати тоді, коли йдеться про: ‘1. Сукупність механізмів, приладів; пристроїв і т. ін., необхідних для чого-небудь; спорядження. 2. Меблі, якими обставлено яке-небудь приміщення; обстановка // Внутрішнє убрання кімнати, приміщення» (СУМ. — Т. V. — C. 518). Із таким прямим, стилістично нейтральним значенням ця лексема функціонує в усіх сферах сучасного мовного вжитку — і в газетній чи науковій статті, і в усному виступі, й у публіцистичному дискурсі, й у побутовій розмові, й у художньому тексті. Наприклад: Вони чекали з Ленінграда наукове обладнання, з яким мали вирушити на дослідження верхнього Оріноко (Ю. Бедзик); Було введено в дію устатковані найсучаснішим обладнанням дільниці (з газ.); Для нерухомого закріплення патронів і абажурів використовують різне освітлювальне обладнання ( з навч. літ.); Барокомплекс — це сукупність медичних установ із спеціальним обладнанням для лікування в умовах підвищеного або зниженого порівняно з атмосферним тиску повітря (з наук. літ.); Моральне зношування металорізального обладнання — 4-6 років (наук.-попул. літ).
Практично необмежена сфера мовного побутування іменника обладнання, природно, зумовлює якнайширше коло його сполучуваності. Матеріали лексичної картотеки Інституту української мови НАН України дають змогу визначити найчастотніші її типи. Зокрема, з’ясовуємо, що означення до слова обладнання — це зазвичай конкретизатори його спеціалізації ( спеціальне, наукове, нафтогазове, металорізальне, антенне, освітлювальне, телефаксне, заводське, лабораторне), віку або актуальності ( нове, старе, звичне, застаріле, найновіше), особливостей розміщення ( пересувне, навісне) тощо. Водночас дієслівна сполучуваність здебільшого пов’язана з динамічною ознакою ‘ виконувати певну дію на обладнанні, з обладнанням або за допомогою обладнання’. Тому часто говоримо і чуємо, читаємо про те, що обладнання демонструють / замовляють / закуповують / завозять / встановлюють / випробовують / освоюють / використовують / експлуатують / ремонтують / демонтують / оновлюють / вдосконалюють / замінюють / списують / амортизують і т. ін. Саме ж обладнання може ламатися / виходити з ладу / зношуватися.
Основне значення слова обладунок — ‘бойове спорядження воїна в давнину’ (СУМ. — Т. V. — C. 518), отже, найзвичнішою сферою його використання є тексти наукові, науково-популярні, навчальні, пізнавальні, пов’язані з висвітленням історичних процесів і подій. Пор.: Сформувавшись у центрі Західної Європи і одним із перших там озброївшись залізними обладунками, цей величезний етнічний конгломерат [кельти], потім занепав, розчинився серед маси завойованих племен ( з наук. літ.). Очевидно, саме на ґрунті семантичної ознаки ‘ пов’язаний із бойовими, агресивними діями’ оформилася сучасна розширена його інтерпретація, зафіксована в мові ЗМІ: Сили по різні боки Банкової були зовсім не рівними і за чисельністю, і за всілякими обладунками — каски, бронежилети, щити, гумові кийки, газ, димові шашки тощо (з газ.). Це типовий приклад розширення семантики слова шляхом накладання на його традиційний зміст нових реалій доби.
Академічний Словник української мови, а також Словник синонімів указують на те, що лексеми обладнання та обладунок синонімізуються тільки у значенні « будь-яке спорядження», причому сфера слововживання другого іменника в цьому значенні обмежується ремаркою розмовне. Однак і розмовна практика останніх десятиліть, і мова сучасної української художньої літератури та публіцистики засвідчують безумовне розширення сфери використання іменника обладунок ( в тому числі і його множинної форми обладунки) для позначення різних фахових споряджень. У такому разі іменник обладунок зазвичай конкретизується узгодженими чи неузгодженими означеннями на зразок обладунок пасічника, водолазні обладунки і т. ін. Пор.: І ось уже трапом спускаються в водуаквалангісти у важких водолазних обладунках ( з газ.); Поряд з оселею розташовувалися й інші допоміжні господарські будівлі — стебка, де знаходилися обладунки пасічника, і омшаник (з журн.); Він пішов до комори, розшукав немудрі косарські обладунки, загнав у колоду бабку й почав виклепувати косу (М. Стельмах); Він мав налагодити весь свій водолазний обладунок ( С. Голованівський). Така нетипова сполучуваність не порушує чинної стилістичної норми, оскільки, з одного боку, «вписується» у поданий в СУМ розмовний лексико-семантичний варіант ‘ будь-яке спорядження взагалі’ (СУМ. — Т. V. — C. 518), а з другого — насичує наведені вислови живою експресією.
Однак зауважимо, що аж надто довільне розширення меж традиційної сполучуваності слова обладунок теж невиправдане, особливо, коли йдеться про тексти спеціальні. Адже ця лексема зберігає ще досить міцний семантичний зв’язок із первинним значенням, а тому стає носієм не завжди бажаної маркованості. Наприклад, невдалою, на наш погляд, є словосполучення мистецькі обладунки, вжита у науковій етнографічній розвідці: На увесь світ уславилася традиційна українська хата своєю ошатністю, кольоровим оздобленням, мистецькими обладунками. Зрештою, мова — сама найкращий кодифікатор стилістичної норми. З часом вона відкине штучні й неоковирні новації, залишивши тільки те, що продиктовано її внутрішніми законами розвитку.
Надія Грицик

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space