О. Є. МАРЦЕНКІВСЬКА

ПООДИНОКИЙ І ОДИНИЧНИЙ

Замість прикметника поодинокий іноді неправильно вживають одиничний. Названі слова різняться відтінками значень і сферою вживання.
Слово поодинокий у сучасній українській мові вживається переважно в множині. Воно утворилося від прикметника одинокий і префікса по-, завдяки якому набуло значення множинності.
Спочатку слово « поодинокий» вживалося тільки в множині і виражало ознаку руху або розташування предметів у просторі по-одному. З таким значенням воно поширилося і в сучасній українській мові, наприклад: «Стежкою, поміж поодиноких очеретин ішов з великим чемоданом довговидий хлопець» (Мушкетик); «Міський парк. Ще підмітають алеї, але є вже поодинокі перехожі» (Головко). У значенні « які рухаються або розташовані по одному» — об’єднано два поняття: «яких мало» і « окремі», що згодом диференціюються і утворюють два окремих значення: а) «які бувають у невеликій кількості, рідкісні», напр.: «Мене змучило й невдоволило ще ( за винятком поодиноких хвилин) моє дотеперішнє життя» (Кобилянська); «Я відчув душевну вдячність дисертантові за його чуйність, так би мовити, і до поодиноких, ніби й забутих рослин» (І. Ле); б) «ізольовані від інших, розрізнені, окремі», наприклад: «Поодинокі виступи були легко придушені місцевою владою» (Стельмах); «Нерухомі очі Оріховської просвердлюють кожний гурток, а вуха, здається, видовжуються, щоб схопити нитки розмов поодиноких гуртків і зв’язати їх в один вузол» (Вільде).
Наступні зміни в семантиці прикметника поодинокий пов’язані з уживанням його у формі однини. В однині слово поодинокий має значення « тільки один», що збігається з відповідними значеннями слів одинокий і одиничний.
Але кожне з цих слів має свою сферу вживання. Слово одинокий вживається тоді, коли йдеться про щось тільки одне, а не одне з багатьох, наприклад: «В’ється полем дорога. Маячить на ній одинока постать дівчини» (Шиян); «Одинокий листок летів високо над аеродромом» (Собко).
Поодинокий, крім семантики « тільки один», виражає ще й поняття « один із багатьох», пор.: «Стрілянина поступово стихала, озивався ще тільки якийсь поодинокий кулемет» (Голованівський).
У цьому значенні поодинокий може мати ще й додатковий відтінок — « не типовий, випадковий, винятковий»: «Більшість дослідників, особливо останнього часу, одностайно підкреслюють патріотизм « Слова о полку Ігоревім». Щодо цього « Слово» є не поодиноким явищем староруського письменства» («Радянське літературознавство») ; або — « окремо взятий, відособлений»: « Не чутно виразно ні одного слова, не розбереш поодинокої розмови — все гуде, гукає, лящить, верещить» (Панас Мирний).
У значенні « окремо взятий, відособлений» вживається іноді і слово одиничний. Напр.: «Фруктові дерева різних сортів та ягідні кущі представлені були в садку не сортовими масивами, а лише одиничними сортовими екземплярами». У цьому випадку правильніше вживати слово поодинокий, бо одиничний поширене в українській мові здебільшого в спеціальній літературі, де воно є терміном, утвореним від слова одиниця, пор.: «Для внутрішнього шліфування є спеціальні додаткові пристрої. Такі верстати широко застосовуються в інструментальних цехах при одиничному і дрібносерійному виробництві» (Сальников, Верстати-гіганти); «Одиничним судженням називається таке судження, в якому стверджується ( або заперечується) зв’язок ознаки з одиничним предметом» (Виноградов, Кузьмін, Логіка).

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space