ОФІЦІЙНИЙ, ПРОФЕСІЙНИЙ…

Саме в такій формі рекомендують уживати ці слова сучасні порадники з культури мови.
Донедавна можна було натрапити в текстах і на форми офіціальний, професіональний.
Існувала тенденція розрізнювати значення прикметників професіональний (від професіонал) і професійний (від професія), або емоціональний і емоційний. Напр.: У формуванні своєрідних рис малярства Бойківщини велике значення мали взаємодія професіональної та народної творчості.. («Бойківщина»).
Проте в сучасній мовній практиці подібне значення передається і формою професійний: «Кобзар сьогодні — професійний виконавець, митець, творець» (Веч. Київ, 28 березня 1989 р., с. 3). Термінологічне значення усталювалися за більш книжною, запозиченою формою, наприклад прикметник диференційний, тобто «розрізнювальний», відмежовувався від математичною терміна диференціальний (диференціальне рівняння).
Прикметники на -іальний, -іональний іншомовного походження так само існують у сучасній українській мові, часто співвідносячись з іменниковими формами на -іал, -іонал, напр.: ініціал — ініціальний, церемоніал — церемоніальний, пор. також територіальний, регіональний, функціональний.
Однак прикметники офіційний, професіональний саме в такій формі усталилися в сучасних літературних висловах: офіційне звернення, офіційний візит, офіційний опонент, офіційний представник, офіційна зустріч, офіційна рецензія, офіційні папери; професійна пам’ять, професійна розмова, професійний політик, професійний виконавець, професійний погляд, професійне задоволення.