Н. І. ПАШКОВА

ЩО ТАКЕ ОШАТНІСТЬ?

Слово ошатність останнім часом зустрінеш і в газеті, скажімо, в « Радянській Україні» читаємо: «На Тернопільському ремонтно-механічному заводі — зразкова чистота, ошатність», і в художньому творі, де воно, як правило, входить у систему образних засобів поетичної мови: «Троянда вранішня ошатністю своєю чарує солов’я — співця свого» (В. Мисик). Оскільки в розмові ми вживаємо це слово не кожний день, мимоволі, почувши його, задумуєшся: «Що воно означає? Звідки з’явилося в нашій мові? Яких має родичів?»
Ошатність — читаємо у Словнику української мови — абстрактний іменник до прикметника ошатний, який має два близькі значення: «гарно, святково вдягнений, прибраний, прикрашений», а також « гарний, святковий ( про одяг, убрання)». Отже, ошатний — це синонім до нарядний. В діалектах української мови трапляється і шатнйй. Відразу видно, що ці прикметники мають спільну основу. Утворені вони від слова шати, яке в літературній мові вживається переважно у множині, а в народній — і в множині, і в однині — шати, шата.
Слово шати зустрічаємо в усній народній творчості, особливо в старовинних думах та піснях: «Ліпше мої вбогі лати, Ніж дорогі твої шати»; «Правда, на козакові шати дорогії: Три семирязі лихії: Одна недобра, друга негожа, А третя й на хлів незгожа»; «Ой чого, ти Немирівно, в свиті йдеш, Чи ти в мене дорогих шат не маєш?». Як бачимо, це слово вживається на позначення багатого, розкішного одягу.
Послуговувалися цим словом і наші поети-класики. Наприклад, властиве воно лексичній палітрі Лесі Українки: «Буденна одіж наче смертний гріх Темніє серед ясних шат святкових». Поетеса вживає його і на позначення загальної родової назви одягу, а також ризи, облачения священнослужителів: «Пишна земля візантійська Наче вдова в простих шатах»; «Він ( папа) сидів у ясних, білих шатах». Виявляється, слово шати може позначати ще й оправу на іконі: «З великої ікони, в коштовній шаті, дивилося загадкове обличчя бога» (П. Кочура); «По кутках з-за оберемків роблених квіток у блискучих шатах визирають образи» (П. Мирний). У значеннях « одяг священнослужителів» і « оправа на іконі» слова шати і риза виступають взаємозамінними. У переносному значенні іменник шати найчастіше використовується в мові художніх творів: «Коло будинку, де він наймав квартиру, стояло дерево в пишних шатах» (С. Бабаєвський).
Словосполучення шати ночі, шати неба ( небесні, шати) поповнили традиційну поетичну фразеологію. Скажімо, у В. Сосюри є рядки: «Ніч свої згортає шати, Впали роси на поля». А у творі С. Скляренка читаємо: «Княгиня Ольга дивилась на прикрашений шатами ночі довгий півострів». Пор. також: «В узорі зір небесні шати, І одповзають тіні пріч» (В. Сосюра); «Із-за гаю місяць вируша, Небеса чарують шатами» (Д. Луценко). Л. Первомайський вживає слово шати в перекладах слов’янських балад: «На Дунаї хвиля грала, там Уляна шати прала». Звичайно, в літературній мові сполучення прати шати незвичне. Але в значенні « білизна» шатя, білоє шатя побутують у говірках Великоберезнянщини на Закарпатті, пор. народну пісню з іншим діалектним словом хусти, як, наприклад, у записі Івана Франка: «Я на річці хусти прала, білий фартух замачала».
У південно-західному та поліському наріччях української мови слово шата в різних фонетичних та морфологічних варіантах дуже поширене. В ужанських і верховинських говірках закарпатського говору шати, шатя — це загальна назва одягу, на Перечинщині і Великоберезнянщині шата, шатка — жіноча сукня, шатки — дитячий одяг, шатина — костюм. У говорах бойків та лемків шати, шатоньки, шатево — верхній одяг та святкове вбрання. В українських говірках Берестейщини шати засвідчується як застаріле із значенням «пишний, святковий одяг», й. О. Дзендзелівський зараховує слово шата до українсько- західнослов’янських паралелей, оскільки воно відоме на позначення різних видів одягу у польській, чеській, словацькій, лужицькій мовах. Південнослов’янським мовам це слово не властиве.
Давньоруське шата означало « плащ», «верхній одяг», що зафіксовано І. І. Срезневським під 1479 р. В. Даль оцінює його як застаріле в російській мові, а значення « оправа на іконі, риза» супроводжує ремаркою « південне і західне», маючи на увазі територію поширення української мови. У сучасних словниках російської мови слова шати немає. В українських лексикографічних джерелах, починаючи з віршів Памва Беринди 1620 р. і Синоніми Словенороської, із словників П. Білецького-Носенка, Б. Грінченка аж до сучасних словників, це слово наявне. Слова шата, шати в значенні « пишний, святковий одяг» поширені і в білоруській мові. До речі, польський славіст А. Брюкнер вважає це слово потрапило в інші слов’янські мови з польської.
За походженням — це давне запозичення з германських мов: від *hetaz « плащ», яке, можливо, пов’язане з грецьким хітон « плащ, хітон».
Таким чином, улюблене слово поетів шати має прозаїчних родичів.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space