К. В. ЛЕНЕЦЬ

ПЕРЕДПЛАТИТИ ЧИ ВСЕ-ТАКИ ПЕРЕДПЛАТИТИ?

Таке питання постало після ознайомлення з рекламними текстами типу: «Навіть з краю землі [йдеться про Австралію] надходять до нас листи з проханням підписатися на газету «Вечірній Київ».
«Словник української мови» в 11- ти томах у цьому значенні рекомендує тільки дієслова передплачувати, передплатили і відповідний іменник передплата. Той, підписчик, підписок—це російські канцелярист, пиредплатник.
Таких значень не мають дієслова підписувати, підписати і споріднені з ними іменники підписка, підписування. Вони вказують на те, що хтось ставить підпис ( називає своє ім’я, прізвище або ініціали) під якоюсь угодою, взагалі під текстом, потверджуючи написане, засвідчуючи своє авторство. Підписують і картини, малюнки та под. Підписувати — значить писати якийсь текст на чому-небудь, під чимсь як пояснення. Підписка — це ще й « письмове зобов’язання або потвердження чогось»: дати підписку про невиїзд.
Тим часом у практиці маємо стійке поплутання обох груп слів, уживання ненормативних висловів типу: підписав газету, підписка на газету і под. Чому так? Вплив російської мови? Так, безперечно. Вплив спорідненої мови позначився і в даному разі. Також і традиція, породжена цим впливом. Адже ще на початку XX ст. діяв законодавчо «Російсько-український словник» Уманця і Спілки, в якому знаходимо, крім передплата, пренумерата (останнє з позначкою Гал [ицьке слово]), ще й підписка (див. статтю абонемент). Як синоніми подано передплатник, підписчик, пренумерант відповідно до російського абонент. Укладачі не розрізнили значення синонімів підписати(ся), записати(ся), передплачувати, пренумерувати — відповідників до російських абонировать, абонироваться. А різниця у їх уживанні була, і про це дізнаємося з подальших матеріалів цього ж словника. У статті подписка Уманець і Спілка виділяють два значення: «1. підписування; 2. передплата, пренумерата ( Гал.)». У « Словарі української мови» за ред. Б. Грінченка знаходимо: «Передплата… Подписка ( на издание)» — з посиланням на «Українсько-німецький словник» Є. Желехівського та С. Недільського: «Передплатник.. Подписчик» — з посиланням на журнал « Основа».
Це чітке розрізнення було покладено в основу українського літературного слововжитку, що знайшло відображення і в лексикографічних виданнях. Узяти хоча б «Фразеологію ділової мови» В. Підмогильного та Є. Плужника (1926), « Російсько- український словник» (1937) та ін. «Українсько-російський словник» АН України у шести томах спробував поновити в правах паралельне слововживання, але у видавничій практиці таке спрямування не знайшло підтримки, тому тритомний « Російсько-український словник» (1968) вніс відповідне уточнення, відкинувши кальковані форми, що не відповідали давнішій традиції ( пор. ще в « Словнику української мови» П. Білецького-Носенка: підписчик, підписок — не російські канцелярист, писарчук). Цією настановою керувалися укладачі та редактори одинадцятитомного « Словника української мови» та інших наступних лексикографічних праць ( див., напр., «Російсько-український словник для середньої школи» Д. І. Ганича та І. С. Олійника), у яких значення обох названих груп слів відрізняються. Коли йдеться про пресу та різні інші видання, вживають вислови передплачувати ( передплатити) газету (журнал, видання, багатотомник), передплатники газет, передплата на газету « Вечірній Київ» триває. Не забуваймо про це!

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space