ЩО ТАКЕ ПЕРЕТИКИ?

Є у Т. Шевченка поезія « У перетику ходила», написана в другій половині 1848 р. на початку заслання в Кос-Аралі. Навіяна вона переживаннями самотності поета, пор.: У перетику ходила По оріхи…; У перетику ходила По опеньки..; У перетику ходила Я по дрова… і т. д.
Тут привертає увагу іменник перетика. Для сучасного читача він не цілком зрозумілий. Та досвід показує, що й давніше значення цього іменника не завжди розуміли однаково. У «Малорусько-німецькому» словнику Є. Желехівського та С. Недільського ( Львів, 1886) виділено слово перетик із зазначенням: «вид жіночого одягу». Посилаються автори словника на названу поезію Т. Шевченка. Сама ж поезія показує, що в ній ідеться про насадження дерев. Адже ж дівчина ходить туди по оріхи, по опеньки, по дрова. Тому цікаво простежити, як тлумачать слова перетика словникарі.
Словник сучасної мови подає таке тлумачення: ‘перегорода, перетинок, смуга дерев, чагарника’ і наводить ілюстративний приклад із тієї самої поезії Т. Шевченка. Борис Грінченко у своєму словнику подає схожі значення:’ 1) перегорода; межа між двома володіннями, утворювана рядом дерев; 2) поперечна кольорова смужка на білому’. Сучасник Т. Шевченка Павло Білецький-Носенко в своєму неопублікованому на той час словнику української мови теж подає форму перетика, зазначаючи, що це « кордон, межа». Для відділення одного господарства від іншого використовували потикані в землю кілки, які часто перетворювалися на живу огорожу, а там можна було збирати горіхи, опеньки, дрова. Саме це значення є основним для слова перетика.
Надія Сологуб

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space