ПЕРИФЕРІЙНИЙ — ПЕРИФЕРИЧНИЙ

Прислівник периферійний кваліфікується у словниках як стилістично нейтральний і має тлумачення ‘ який міститься, перебуває на периферії’, тобто на віддаленій від центру частині, території. Отже, найчастіше зустрінемо сполуки периферійне місто, периферійне село, тобто віддалені від столиці держави чи її обласних міст поселення. Відповідно й соціально- культурні реалії цих територій мають назви типу периферійний театр, периферійна галерея, периферійний кореспондент, периферійний артист, периферійний журнал. Чи ж може так послідовно витримуватися ота « нейтральність» прикметника? Очевидно, ні. Скажімо, до наведених словосполучень можна навести тлумачні відповідники темне, забите, невеселе (село), маловідомий, малознаний (кореспондент, журнал), непопулярний, неталановитий, посередній (артист) і под. Навіть у такому книжному словосполученні, як периферійна тематика, відчувається значення ‘ вторинна, другорядна, мало важлива’ порівняно з головною. Відповідно протиставляємо: центральний — периферійний, столичний — периферійний.
А от прикметник периферичний не викликає таких асоціацій, емоцій, оскільки є книжним словом з доволі обмеженою сферою вживання — периферична нервова система.
Світлана Бибик

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space