Г. П. НІКОЛЕНКО

ДІЄСЛОВО ПИЛЬНУВАТИ ТА ПОХІДНІ ВІД НЬОГО СЛОВА

«— Пильнуй, Грицьку, пильнуй! А то вріжемося в струги бусурманські».
Таку або приблизно таку команду міг подавати Петро Конашевич-Сагайдачний на флагманському човні-байдаку, очолюючи, за висловом нашого славетного літописця С. Величка, «козако-руське рицарське воїнство», пливучи в густому тумані Чорним морем до однієї з турецьких фортець — Кафи.
Українське дієслово пильнувати і споріднені з ним слова пильно, пильне, пильний, пильність зустрічаємо в словниках XVII ст. Наприклад, у « Лексиконі…» Памви Беринди подаються:
Якобы от боку чієго неотступаючїй
Бодрствую: чую, не сплю, пилную
Присhдhніє: стереженьє; Присhжу: пилную… Разсмотреннh: пилнє Тщаніє: стара ( н)є, пи(л)но(ст)1
Подібні значення наведені і в словнику « Синоніма славеноросская» невідомого автора другої половини XVII ст.
Пор.: Пилность — тщанїє, потщанїє, бодрєнїє, налєжанїє, присhдhнїє, дhланїє, опасєніє, опаство.
Пилную—надетою — прилежу, належу, присhжу, тщуся.
Пилный слухачъ — вниматєль…2
П. Білецький-Носенко у своєму Словнику, лексичні скарби якого далеко сягають за межі сучасної йому народно-розмовної та літературної мови, серед понять, пов’язаних із старанною, психологічно й фізично напруженою роботою, подає те саме слово: Пильно (нар.). Строго. Скоро. Нагло. Пристально, а також переклад одного із значень — « смотреть старательно»3.
Це слово, зазначає автор, є в усіх універсалах. Ми ж можемо додати, що воно зустрічається в козацьких літописах кінця XVII— початку XV III ст. та в пізніших художньолітературних пам’ятках у різних лексико-граматичних формах — пильнувати, пильність, пильний, пильно — із значеннями: «уважно стежити», «старанність», «уважний», «ретельний», «запопадливий», «невідкладний», «потрібний» та ін. У Крехівському апостолі читаємо: «Нехай пилнует, нехай вступают…» (Крех. ап., 1560 p.), у літописі С. Величка натрапляємо на згадані споріднені слова, які мають найрізноманітніші значення. Наприклад, пильно в прислівниковій формі літописець вживає в значеннях: «суворо», «строго», «швидко» тощо: «Хмельницький… приказалъ пилно своимъ єнераломъ и по провинциях убернатором такъ аммуницию войсковую споражати»4. Та найчастіше це слово вживається у згаданому раніше значенні « пильно стежити».
Ось типові приклади з літопису: «Гетман полский, складаючи на нихъ вину, же не пилнуючи воєнного дhла за своими от обозу своеволие розєхалися промислами и здобичами»5; «Королъ з сенаторами сеймъ поменений учинить, и дhла з Россиянами надлежащии до щасливого постарается з пилностью на оном привести скутку»6; «Шведивсю Великую Польщу опановавши, любо пилними били інспекторами над Поляками»7.
Слово пильнувати широко вживається в значенні « уважно дивитися» і в літописах Самовидця8 та Гр. Граб’янки9. Основне « первинне» значення слів пильнувати, пильно, пильний відображає і О. Павловський у « Кратком малороссійском словаре», який репрезентує лексичний склад української літературної мови початку XIX ст.10
Вживається названий ряд споріднених слів із відповідним значенням і в поезії XVII— початку XVIII ст., яскравим прикладом чого можуть бути вірші Климентія Зіновієва: «І потреба из солю бочку изтрусити: И всего, що ведеться, там пилно засмотрити»11; «Зачим бурлакам (: торским:) покладаю: и працу їх и пильний дозор похваляю»12.
У цьому ж значенні слово пильно вживав і Т.Г. Шевченко. Пор.: «Знов очі одкрила. Пильно, пильно, подивилась — Сльози покотились»13.
Слово пильний зафіксував і сучасний шеститомний українсько-російський словник із російськими відповідниками: «внимательный, бдительный, неослабный, недремлющий, зоркий»14.
У російсько-українському словнику М. Уманця і А. Спілки слово пильнувати є серед українських відповідників, якими перекладаються російські слова смотреть, глядеть, наблюдать.15
Матеріали лексикографічних праць та історичних пам’яток різних епох свідчать, що слово пильний та його похідні форми насамперед були пов’язані із значенням « бути уважним», «бути напоготові», «бути на чатах», або ж разом із словами дивитися, спостерігати вказувати на міру вияву цієї дії.

7
Там же, стор. 135.
8
Див.: «Лhтопись Самовидца», К., 1878, стор. 395.
9
Дhйствія прозhльной… брани Богдана Хмельницкого, гетмана запорожского съ поляки… Григорія Грабянки, К., 1854, стор. 341.
10
Див.: «Граматика малоросійського наречія», СПб, 1818, стор. 55.
11
Див.: «Хрестоматія давньої української літератури ( до кінця XVIII ст.)», К., 1967, стор. 252.
12
Там же.
13
Див.: «Словник мови Шевченка», т. II, К., 1964, стор. 66.
14
Див.: Українсько-російський словник, т. ІІІ, K., 1961, стор. 343.
15
Див.: М. Уманець і А. Спілка, Словарь російсько-український, Львів, 1893, стор. 952, 166, 461.

2004-2020 Культура української мови. Матеріал доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution NonCommercial Share-Alike
Розробка сайту BEST SEO Space